Кусыло, гэтым разом властю

ПроСВІТ, Культура
09/10/2020, Leave a comment

Новий вірш Олексія Диковицького розповідає про висоти на які підняла нечиста сила пинського коваля, щоб його спокусити. Смак панування над іншими може звести з розуму. Але того, хто знає міру людського горя, для кого сумління і справедливість не поржній звук, збити з пантелику непросто. Бо й влада мусить бути од людей, з землі, з серця, а не над ними. І щастя більшого нема як бути господарем, а не з обману або гвалту паном.

“Власть, власть, власть, власть, власть,
Ты − як та козырна, шчо всэ бые, масть.
Всі тэбэ прагнуть, і всі по тобі плачуть,
І ты такый, Грыц, сто процэнтув, нэ іначэй!
Хыба нэ хочэш оньдэ буты вэлыкым дырэктором,
Чы в столычному унівэрсітэті рэктором?
А можэ й бульш, далій, навэт міністром,
Такым в лімузыні, з сігаруй і віскі містэром?
А шчо, нэ так? Нэ бачыв шчэ я чоловіка,
Коб власті нэ хотів хоть раз на свойім віку!”
Прочнувса Грыц, бо гэто був на шчасте сон…
Так чорт йому казав, показвав някый трон.
Ух, лыхо, знув кусыло, гэтым разом властю,
Коб ты пропав, нэчыстый, коб тэбэ вжэ трасца!
Про власть у Грыца нэ було думок найліпшых,
Як ставылы колы начальніка, то був вун з прышлых.
Свойіх боялыса, бо нэ любылы надто в нас советув,
А хто хозяін добрый був, того в Сыбір за гэто…
Хотів Грыц міты власть свою, мара одына,
Коб нэ з Москвы, Варшавы, чы якогось там Бэрліна.
І колы шчыро, ліпш коб нэ лытвыны з Мыньска,
Чы мало в нас свойіх розумных, пыньскых?
Не, хай міністр чы туй рэктор будэ і столычный,
До нас бы ліпш вэрнулыса всі ты, хто зарэ за гарныцуй.
Бо стулькы нашых вучацца, працують там, то мусять знаты,
Як ліпш, по-соврэмэнному пуставыты тут всэ і кіруваты.
А сам я вжэ старый, мні нэ до власті, так подумав Грыц,
От хопыть хаты, кузні, поля… бульш нэ трэба ныц.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *