Легкий заробіток або важка праця: як заробляли жителі Янова?

Олена Залещук, Культура
14/07/2020, Leave a comment

До наших днів серед населення Яновського району можна почути незвичайну назву жителів м. Яново – лабарі або лобури. Раніше так називали людей, головним заняттям яких був збір пожертвувань для церкви. І хоч не існує більш такого заняття, а назва закріпилася міцно.

Хто ж такі лабарі? Це професійні жебраки, які жили за рахунок пожертвувань, так як кількість їх особливо ніде не фіксувалася. Були спроби видавати збирачам спеціальні прошнуровані книжки, куди повинна була записуватися кількість жертвуваних грошей, але записи в них робилися не регулярно.

Лабарство існувало з часів Речі Посполитої, розквіту досягло в Російській Імперії і зникло тільки в 1939-му році. Поступово практично все православне населення містечка було втягнуто в цей промисел. Поширенню цього заняття серед жителів Янова сприяло малоземелля, свобода від панщини (лабари платили грошовий податок – чинш), а також підтримка як серед бідного, так і серед багатого населення.

Звідки з’явилася назва – лабар? Існує кілька версій. Згідно з першою (і найпоширенішою серед місцевого населення), воно походить від імені легендарної поміщиці Лабаріні. Друга версія пов’язує слово “лабор” з латинським labor, що означає “праця”. За третьою версією назва походить від українського “лобур” – бездіяльна й ледача людина.

За час свого існування лабарі утворили своєрідну групу, яка трималася відокремлено від іншого населення. Промисел наклав відбиток і на зовнішній вигляд лабарів, їх психологію, сімейні відносини, побутову культуру, звичаї. Лабарі створили свою штучну мову і свою систему прикмет.

Жили лабарі заможно, в будинках з дерев’яною підлогою і димоходом. Одягалися в короткі кожухи підперезані ремінним поясом, шкіряні чоботи з довгою халявою, чорні вовняні шапки з брилем. Лабарі були відмінними психологами, адже від уміння знайти підхід до людини залежала кількість пожертвувань.

Цікавою була мова лабарів. Вони використовували запозичення з інших мов, жаргонні слова, деякі слова перекручували, вимовляли з тільки їм зрозумілим акцентом. Необхідно це для того, щоб мати можливість спілкуватися між собою не видаючи своїх цілей. Так як заняття лабарством було спадковим, то вивчати мову хлопчики починали з 7-8 років.

Відправлялися на заробітки лабарі восени, а поверталися навесні. По-одному не їздили, звичайно об’єднувалися в групи по кілька осіб. За час своєї подорожі вони відвідували безліч міст і містечок, доходили до Москви, Петербурга та інших міст Російської Імперії.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *