Льон продавали за валюту

Як доживу до грудня, то мені буде 91 рік, — наголошує Данило Дем’янович Лихач. — Родом я із поліського села Нічогівка Маневицького району. В 1950–ті не вистачало кваліфікованих кадрів. Навчався у Волинській сільськогосподарській школі голів колгоспів — другий випуск. Мені дуже легко давалася наука. Як Сталін умер, то її закрили. Розпочинав свою роботу парторгом у колгоспі імені Суворова в селі Красноволя. 

Данило Лихач розповідає, що колгосп у Журавичах він очолив 8 березня 1960 року. Їх об’єднали із селами Домашів та Микове і господарство стало називатися «Дружба». Колишній керівник ще й нині добре пам’ятає, як почали сіяти льон та заробляти чималі гроші.

Усе робили вручну: рвали, сушили, сортували, а згодом переробляли. Коли перевиконували план, то платили значно більше за здану сировину. То вони трохи хитрували. У звітах писали, що посіяли 60 гектарів, а насправді було 70 і більше. Хто ж міряв ті площі?

Наші колгоспники отримували високі зарплати. Тільки за перший рік у нас було 900 тисяч карбованців прибутку, з них 700 тисяч виплатили людям, — пригадує Данило Дем’янович. — Знаєте, коли керівництво не краде, то й звичайні селяни живуть добре. Запровадили так звану прогресивну оплату. Люди брали льон додому й сушили в хатах на печі, тільки щоб заробити. Працювали цілими родинами, адже були стимули до праці. Мені колгоспники повірили, і ми їх не обманули. Не хочу хвалитися, але здавали високоякісну сировину, бо наш льон продавали за валюту в Англію. Саме в ті роки почало розбудовуватися село Журавичі. Відкрили санаторій та торфобрикетний завод.

Тільки 16 літ очолював господарство Данило Лихач. У нього дуже сильно погіршився зір, і у 1976 році йому дали групу інвалідності. Голова колгоспу став пасічником. Офіційно була оформлена дружина, але він доглядав бджіл понад 15 літ.

За матеріалом Волинь

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *