Любовні пісні з ґміни Чижіе. ч. І

ПроСВІТ, Культура
05/11/2020, Leave a comment
Підляський науковий інститут розкриває все нові сторінки фольклорного богатства ґміни Чижіе. Тим разом дослідники звернули увагу на один з найбільших фольклорних корпусів – лірику.
Чи не найбільш улюблений репертуар народних співачок – пісні про кохання. Це найобширніша група родинно-побутової лірики в українському фольклорі. Коріння цих творів – календарно-обрядові пісні, в яких любовні теми займають багато місця.
Любовні пісні наповнені тугою дівчини за коханим:
Ой пуйду туда,
Де колісь я ходіла.
Може зобачу
Кого віерно любіла.
Ці твори дуже часто драматичні, та кохання представлене в них як почуття, що наповнює смутком:
Мала пташина невелічкая
По дороженці скаче.
Дурна дівчина нерозумная
По кавалєру плаче.
Тому любов не стає джерелом радості:
Вона сіела вкрай постелі
Зажурилася.
Што й такая молодая
Вже й влю… вже й влюбілася.
Частий мотив у того роду піснях – чекання укоханого:
Світає змеркає,
Мілого не має
А вже й свіет білєнькі
Іде муой мілєнькі.
Головні персонажі любовних пісень – закохані. Їхні почуття наповнені романтизмом, згадуються таємні розмови, часто представлені ніжні стосунки між хлопцем (козаком) та дівчиною. Усе відбувається на тлі казкової природи: зоряної ночі, квітучого саду. Дуже часто в цих піснях з’являється оспіваний у народній поезії вишневий сад:
Тече риечка невелічка
З вішньового саду.
Кліче козак дівчиноньку
Собіе на пораду.
Закохані найчастіше зустрічаються, коли вже темніє:
Зайшло сонцє за оконцє
За вішньови сад
Цілується мілується
Дівчи-дівчинонька там.

Залишити відповідь