Людський плач

Віктор Місіюк, Культура
30/09/2020, 2 коментарі

Один з представників берестейського роду Потіїв був значної історичною фігурою регіональної історії. Серед іншого він лишив яскравий слід в економічній історії Річі Посполитій і при тому зібрав великий земельний маєток. В історичній літературі (“Польський біографічний словник”, 1935 р.) трапляється інформація про те, що Людвик Потій бив в Бересті низькоякісні тинфи і шостаки. А також, про те, що він передав до Московського царства кліше на підставі яких їх масово там карбували. На монетах стояли ініціали підскарбія “Л.П.” які дотепні сучасники розшифрували як “Людський плач”. Тим більше, що в них було значно менше срібла чим в шостаках попередніх монархів. Метал “вкрали”, а “обікрав” тих, хто брав їх за старим номіналом. Крім ініціалів на монеті було викарбовано родовий герб Потіїв “Ваги”. Рідкий випадок коли герб шляхтича, шляхетського роду з Берестейського повіту, потрапив на державну монету. Герб та ініціали з одного боку свідчили про їх справжність, а з другого частково знімали з монарха відповідальність за їх випуск.

 

Згідно з Альтранштадським миром Август Міцний відмовився від польської корони, але фактично продовжував боротьбу за неї з обраним шляхтою Станиславом Лещинським. Згадані гроші були потрібні для виплати прибічникам Августа Міцного, які концентрувалися переважно на території Великого князівства литовського. Рішення про їх карбування прийнято на нараді скасонського курфюрста і московського царя в Гродно в кінці 1705 року. В той же час в обігу з’явилися не менш екзотичні гроші. Август ІІ вдався до карбування в Саксонії в 1708-09 роках особливих монет, талерів, на яких замість зображення гербу був викарбуваний метелик. З іншого боку монети стояла монограма, де монарх був названий королем. Таким чином талер міг влаштовувати як тих хто визнавав, так і тих, хто не визнавав Августа правителем Річі Посполитої.

В нумізматичній літературі досить довго приймали за істину, що в 1706-1707 роках гроденська мінниця карбувала шостаки тобто шестигрошовики. Дозвіл на їх чеканку отримав у короля Августа Міцного литовський підскарбій Людвиг Потій. В дійсності, як довів Віктор Какареко, перша партія з’явилася в Кенігсберзі. Решту виготовлено на Кадашевському монетному дворі в Москві. Гроші вальцювали на спеціальному станку привезеному з Саксонії. Монета мала на третину менше за встановлену норму срібла. Такі “підлі” гроші прийнято також вважати окупаційними. Але якщо брати до уваги, що шестигрошовик був вартий трьом копійкам, то в 1696 році Петро Перший зменшив кількість срібла в копійці. Тому випущені в 1706 році шестигрошовики за вмістом срібла відповідали російським трьом копійкам. Своєрідний “кредит довіри” у населення дозволяв прихильникам саксонського монарха вистояти у важкий час Північної війни, а також спровакованою нею громадянськый війни. Крім вирішення політичних завдань, “підлі монети” сприяли особистому збогаченню Людвика Потія.

В історії з шостаками є цікавий момент. На посаді підскарбія Людвик Потій отримав контроль за грошовим обігом і відповідні повноваження для їх виготовлення. Але ще до того, як зайняти цю посаду він був причетний до виготовлення підроблених грошей, вміст дорогоцінного металу в яких, очевидно не відповідав прийнятому. На його дворі працювали ремісники, якы вміли підробляти потрібні кліше. Осінню 1700 року в Жовкві було затримано двох фальшивомонетників. Один з них Ян Мартинович назвав себе слугою Людвика Потія. Він народився в Збаражі, опанував ремісло в Луцьку і виїхав на працю до Потія. Після вичвся у німецького фальшивомонетника в Мощениці і повернувся до попереднього власника: “там пану старжнику Потію робив. Магістром був слюсар Дем’ян з Матіїва, який робив штемпелі. Робили ми тільки биті талери“. Можливо, що кліше для виготовлених в Москві шостаків було зроблене в Бересті і певний відгомін цього потрапив до літератури. Трапляється інформація про те, що сам Август Міцний гнівався на підскарбія за надуживання. В середині грудня 1713 року у володавських маєтках Потія виявлено нелегальний монетний двір. Немало “людських сліз” перетекло у скарбонку магната, який під кінець життя був одним з найбогатіших людей не тільки Берестейського воєводства.

 

2 thoughts on “Людський плач”

Залишити відповідь