Ляховецька бриндзя

Віктор Місіюк, Культура
22/12/2019, Leave a comment

Чи має право берестейський виробник молочних продуктів, якими саме славяться підприємства регіону, на якісь відомі товарні марки? Взяти хоча б перший в Україні продукт який мав географічне зазначення походження товару. 11 листопада 2019 року Міністерство розвитку економки, торгівлі та сільського господарства України видало «Асоціації виробників традиційних карпатських високогірних сирів» посвідчення на право виробництва Гуцульської овечої бриндзі”.

Саме так, бриндзя, на Гуцульщині, на Бойківщині вимовляють запозичене з румунської мови brînză що означає в ній сир. В Карпатах овеча бриндзя є основою молочного виробництва. Не диво, що на її честь в Рахові з початку 2000-х років проводять щорічний фестиваль. Традиції її виробництва виводять з ХV століття, хоча фахівці кажуть що слово брынъдза вперше в українських документах зустрічається в 1635 році в Житомирській книзі.

Впритул до Малорити, центру одноіменного району Берестейської області, примикає село Ляхівці і тут це слово знали, і вимовляли так, як і тепер вимовляють в Карпатах. Першим до специфічних берестейських слів на тлі решти Західного Полісся її відніс діалектолог Григорій Аркушин, автор “Західнополіської діалектології” (2013 р.). Відомий дослідник західнополіських говірок взяв це слово з першого тому “Словника Берестейщини” (1996 р.). Упорядник словника Володимир Леонюк під одноіменною статтею повідомив, що інформацію про бриндзю опубліковано в 1891 році в “Гродненських губернських відомостях”. Але він не згадує, що ні автора статті, ні те, що вона була опублікована частинами в кількох номерах (№73, 75, 77). А написав етнографічну статтю “Село Ляховцы Брестского уезда” відомий мовознавець, академік Юхим Карський, автор відомої “Етнографічної карти білоруського плем’я”. Недовіряти інформації висвяченій таким авторитетом причин нема. 1891 рік відомо ж не ХV cтоліття, але все ж таки вже часи давні. Наявність специфічних сирних продуктів і самого слова свідчить про давні берестейсько-балканські контакти, які сягають щонайменше часів так званої “волоської колонізації”. 

Що ж таке ляховецька бриндзя? Це соус з специфічними інгридієнтами: “соус з сиру, квасного молока, лою і води”. І додається він не до кожного блюда, а до славетних гречаників, бо ж не дарма через любов до цієї рослини українців прозивали гречкосіями: “споживається з гречаними галушками”.

Як видно ляховецька бриндзя хоча по великому рахунку які і гуцульська є сирним продуктом, але має свої специфічні особливості, одним словом вони не конкуренти. Чи проб’ється берестейський сирний соус на ринок? Час покаже.

 

Залишити відповідь