Маньковичі: Повернення лося

Віктор Місіюк, Культура
15/03/2020, 2 коментарі

Мало хто тепер говорить про те, що не тільки зубрів, але й лосів у Біловезький пущі повністю винищили в Першу світову війну. Володара боліт вибили не тільки тут, а й в усьому регіоні. Популяція була ослабленою, бо взимку 1910/11 року тільки в Біловезький пущі від епізоотії загинуло 40 зубрів, 140 кабанів і аж 800 лосів та оленів! Лось не став таким же символом зникаючих тварин тільки тому, що не був глобально загроженим видом. До того ж повернути його кількість виявлилось легше чим у випадку з зубром. До Біловезької пущі лось повернувся завдяки князю Каролю Радивилу. В 1937 році він передав три лосеня. Двоє з яких, як повідомляв часопис “Природа і техніка” загинули, а третій прижився. А в 1938 році подарував пущі чергових одинадцять. Шість з них загинули ще до переїзду, а п’ятеро щасливо добрались. Усі вони й стали основою відродженої біловезької популяції.

Радивилівські лосенята в Біловезький пущі. 1938 рік

Важливу роль у відродженні популяції лося на території міжвоєнної польської держави мали Ольманські болота, частина славетних Рокитнівських чи Пинських боліт. Їх власник князь Кароль Радивил був головним ініцатором охорони лося. У 1928 році він описав на сторінках часопису «Польський ловець» як починалося відновлення популяції: “Коли я повернувся після війни в 1921 році, я знайшов у центрі всього три штуки; через рік до них приєдналися з Росії ще п’ятеро і разом започаткували моє розведення. Сьогодні я можу пишатися ним: з вісьми диких і переляканих, готових кілометрами втікати від гайових, мают тепер 50 штук, які спокійно з довірою стоять в присутності людини».

Лось на картині художника Юліана Фалата

Першого жовтня 1931 року в Маньковичах князь Кароль Радивил описав стан поголов’я лосів у своєму маєтку: “Сьогодні повернувшись до Манькович після зіставлення всіх звітів і детальних розмов з лісовою сторожею, приходжу до висновку, що відомих нам, бо не вюду можна було дійти, лосів в давдидгородоцький ординації в цьому році є 140 штук. Лосиць відгодованих в тому році, приблизно 40 або 45 штук. Тобто сподіваюсь, що в майбутньому році кількість лосів збільшиться до 200 штук. Це виник моєї десятирічної важкої боротьби за збереження цієї тварини, яка мало не зникла в Польщі“.

Власник маньковицького палацу князь Кароль Радивил

Факт був широко відомий. В 1927 році князь Ієронім Радивил, рідний брат маньковицької господині Ізабели Радивил, написав до часопису “Польський ловець”: “До війни в давид-городоцькій ординації було багато лосів, але під час перевороту і більшовицької навали вони майже повністю були вбиті місцевими селянами та Червоною армією, так що вижили лише 3 чи 4 штуки, з яких завдяки надзвичайній опіці, якою оточив їх мій швагро ту таку рідкісну тварину вона розмножилося досить багато, оскільки налічує разом із лосенятами близько 40 тварин“.

В серпні 1937 року повідомлялось, що в “лісах ординації нині більше 300 лосів, їх чисельність швидко зростає в наслідок правової охорони”. 6 жовтня 1937 року секція охорони і годівництва лося Головної мисливської ради стверджувала, що в маєтках Радивила нараховується 600-700 лосів. А на усій території польської держави мало 1100 лосів. До 1939 року, якщо вірити літературі, кількість лосів в давидгородоцький ординації мала сягнути 1000 голів!

  • 3
    Поширили:

2 thoughts on “Маньковичі: Повернення лося”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *