Маньковичі: Поліський парк

Віктор Місіюк, Культура
19/03/2020, 1 Comment

В давид-городоцький ординації князя Радивила з 155 052 гектарів  було 1,6 тисяч гектарів придатних для землеробства. Понад 90 тисяч гектарів займали болота, 45 – ліси, 14 – луги . Іншими словами маєток був царством природи. Центром яких були Ольманські болота. Враховуючи те, що власник ординації Кароль Радивил був азартним мисливцем маєток був раєм для мисливців. Найзаповідніші місця сам господар описав так: “В самому центрі ординації, між рікою Львою з півночі і заходу, зі сходу од Горня доходить, а на південь по лінії сіл Дроздинь і Старе Село. Це територія більш менш 40.000 гектарів, де жодні шахівниці, сервітути, ні людські оселі не турбують спокій пущі, який підтримують кілька гайових виключно для несення охорони призначених“. Пущею місцеві угіддя названі не випадково. В 1934 році письменик Генрих Узембло присвятив природному диву книгу “Радивилівська пуща”. А одна зі статей, на тему натуральних богатств радивилівського маєтку, яка з’явилася в 1937 році мала назву “Поліська пуща – рай для мисливців“.

В 1932 році в часописі “Охорона природи” з’явились публікації на тему природного парку. “На перше місце в справі охорони лося і бобра вийшов постулат створення “Поліського природного парку” на території давидгородоцької ординації Кароля Радивила“. План доречний і можливий як з огляду на замилування природою власником, так і збереженість фауни “перш за все лося“. “Цій справі присвячена стаття професора доктора Владислава Шафера під назвою “Охорона природи на Поліссі” якиа невдовзі з’явиться друком у видавництві Бюро меліорації Полісся“. Вважається, що ботаник Шафер перший виступив з ідеєю створення заповідної території. “Тут зберіглася найкраща на Поліссі ольхова пуща, а територія над Львою в північній частині парку має надрічні краєвиди, що нагадують Пинські болота“. Територія досить цінна з точки зору флори: “В південній частині на терасах Льви зустрічаються первісні дюнні краєвиди з цінною цікавою степною флорою“. У ідеї парку було чимало прихильників. Співавтором концепції був проф. Станислав Кульчинський (1895-1975) автор праці “Парк природи і його відношення до плану меліорації” опублікованої в часописі “Охорона природи” (1931), який власне й редагував Владислав Шафер. Щоправда початково у Кульчицького не було конкретної пропозиції, але критерієм було те, що такий парк не може бути на маленький території. Ще одним палким прихильником надання ольховій пущі заповідного статусу був проф. доктор Єжи Смоленський (1881-1940), автор статті “Меліорація Полісся і поліський парк природи” (1929). Для автора статті “Полісся – край чарівної пущі” (серпень, 1938 року “Orędownik”) Поліський природний парк – дійсність: “Небагато тих хто знає, а ще менше тих хто бачили Поліський парк природи – резерват включає в себе величезний комплекс лісів, озер і боліт над ріками Льва і Ствіга на території Давидгородоцької ординації князя Радивила“.

У вже згаданій статті з 1937 року про унікально збережений стан фауни писалось так: “Крім того тут зустрічаються борсуки і видри, врешті над типовою поліською рікою Львою живе ще родина бобрів – єдиний резерват в Європі“. Отже ординація була “великою туристичною атракцією”, “Мекою для мисливців”. Тому для сучасників було очевидним, що Ольманські болота мають право займати “чильне місце серед мисливських регіонів всесвітньої слави“.

До ідеї створення в регіоні, на Столинщині, Рокитнянщині, Пинщині об’єкту світової природно-культурної спадщини, з наданням статусу пам’ятки ЮНЕСКО, в 2019 році повернулись президенти Білорусі і України під час зустрічі в Житомирі.

  • 3
    Поширили:

1 thought on “Маньковичі: Поліський парк”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *