Маньковичі: Як князь вполював Князя

Віктор Місіюк, Культура
27/03/2020, Leave a comment

Cтавлення до полювання на лосів, ініціатором відродження популяції яких він був, у господаря маньковицького палацу було особливим: “З тих пір, як я почав самостійно вабити лосів поодинці, і вони приходять на моє ваблення, ці полювання набули ще більшого емоційного значення. Наближає мене більше до дикої природи, робить справжнім сином цього лісу і дозволяє мені відчувати дивне почуття одухотворення.”

Першого лося впольовано в давид-городоцький ординації за дозволом її власника в 1927 році. В 1930 році в сезон князь Кароль Радивил підстрелив два лося: “Я просидів в пущі 10 днів. Бачив 16 лосі, з яких 12 зваблено мні на постріл, з того я вбив два лося, обидва дуже хороші. Одного лося я вбив по 7/7 пасинків, другого 5/5 пасинків. Був також цікавий випадок. Одного вечора в одному з оступів зваблено мені чотирі різних лося, всі я міг підстрелити. Досить того, щоб зрозуміти, що вони мають бути в доброму стані”. Вже в 1934 році Кароль Радивил добув лося який дозволив йому увійти в десятку найуспішніших мисливців в історії задокументованих польських полювань на лося. Його трофей був оцінений в 303,20 балів СІС. З ним він зайняв дев’яте місце. Для того щоб отримати золоту медаль за голову лося необхідно здобути не менше 300 балів. Критерії бальності були установлені Міжнародною мисливською радою Conseil Internationale de la Chasse (CIC) в 1934 році на конгресі в Варшаві, на якому створено також міжнародну комісію трофеїв і виставок.

6 жовтня 1937 року секція охорони і годівлі лося Головної мисливської ради, врахував кількість тварин у давид-городоцький ординації, дала дозвіл на відстріл в наступному році десяти самців. Але сам князь полюванням на лося вже не був зацікавлений і ось чому: “Я часто чув, як гайові говорили один одному: “Коли князь вполює Князя?” Я чекав цього … Я доклав чимало праці, зусиль та ініціатив для відродження роду лосів у Польщі. То де ж справедливість? Чи я ніколи не зможу зустріти батька всіх своїх лосів і увінчувати всю свою роботу, забивши такого, щоб, як кажуть, сховати зброю до футляру і більше не стріляти в лосів” … .

художник Юліан Фалат, “Повернення з полювання”

Облік лосів в ординації співадав з гоном і полюванням на лося. На цілий місяц лісова сторожа і князь вибиралася до лісничівок. Після закінчення сезону 1937 року князь повернувся до палацу у Маньковичі. Але чуття тієї ж ночі штовхнуло повернутись до лесничівки і звідти поплисти човном в місце де недавно чути було рев самця. … Такого велетня лісова сторожа не бачила. Трофей був оцінений в 321,40 балів CIC. То були четвертий з кількістю балів за усю історію польських полювань. На Міжнародній мисливський виставці в Берліні в 1937 році перший з трофеїв князя отримав титул віце-рекорду світу, а другий став рекордом світу. Більше “польські” трофеї таких високих місць на виставках не займали.

Місцева публіка змогла побачити трофеї світової світової слави в серпні 1938 року на виставці організованій князь Кароль Радивил, головою Поліської воєводської мисливської ради, в мисливському павільоні на Третьому Поліському ярмарку в Пинську (15 серпня – 4 вересня 1938 року).

Можливо колись стане відома доля мисливських трофеїв господаря маньковицького замку, які принесли йому золоті медалі і особисту втіху.

  • 16
    Поширили:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *