Мартин Олофф

Віктор Місіюк, Культура
02/09/2021, Leave a comment

В історії побузьких голендрів чимало білих плям. Першим місцевим пастором за традицією був відомий чеський проповідник Ян Йорам, який судячи з усього належав до реформаторської церкви. Його наступником був  саксонець Ян Колумбус, який не пізніше 1651 році переїхав у нову громаду в Венгрові. Пам’ять місцевих лютеран не зберігла згадок про те, хто впродовж наступних десятиліть здійснював духовну опіку над побузькими голендрами, аж до появи пастора Мартина Олоффа. В приходський хрониці євангельсько-лютеранського приходу в Нейдорфі XVIII століття є розповідь про будівництво місцевого храму. Цитати з неї опублікував в 1902 році місцевий пастор Едмунд Шульц: “Мале число і убозтво жителів цієї місцевості не сприяли будівництву нової церкви на старому місці. Сколотили пізніше невелику хату недалеко від парафіяльних будівель (там, де зараз знаходиться кірха), щоб в ній можна було так-сяк сховатися від негоди. Мали рішучий намір звести за допомогою Божої нову святиню на старому місці. Майбутнє, проте, показало, що легше прийняти план, ніж виконати його. Так як, хоча число колоністів і росло, завдяки тим хто прибував з Пруссії, оселяючись тут надовго, закони Королівства не дозволяли побудувати новий храм. А хатка та, споруджена на кілька років, простояла аж до 90-х років минулого століття. І тільки коли вона загрожувала обваленням кожної миті, вельможна і шляхетна пані Пражмовська, дружина коронного хорунжого, тодішня власниця маєтку, під час перебування преподобного пана Оліоффа порадила побудувати новий храм так, щоб він оточив ту хату, а саме, передня частина її щоб повернена була на схід. Інша західна частина її була побудована лише з допомогою преподобного пана Грабовського, про що свідчить вирізаний на дереві над дверима храму двовірш:“Capta Ohioff, Grabowski extremo cardine ciausit, Concio queis floret, limina sacra Dei.” (тобто Початок поклав Оліофф, а Грабовський, нарешті, завершив святі пороги Божі, на яких розквітає проповідь). Причиною такої дуже хвалебної промови була вдячність за те, що ясновельможна пані могла позбавити від напасті, супостатів, які наважувалися б заявити, що єресь наважилася на будівництво нових святинь. Відповіла тоді м’яко заперечуючі, що це зовсім не нове будівництво, а лише тільки реконструкція. Рішенню цьому допоміг також милосердний і всемогутній в милості своїй Біг. Слава і хвала йому на віки вічні. А імені ясновельможної пані Пражмовській хай не перестануть нащадки сплітати вінки і квіти“.

Кірха нейдорфського приходу

На превеликий жаль особа пастора, який зумів змінити життя місцевої громади, організувати його мало відома. Стараннями Едмунда Шульца були відновлені не тільки імена попередників, але й обставини перебування в Нейдорфі самого Мартина Олоффа такі були відновлені. Він прибув на Буг напередодні Великодня 1690 року. На Проводну неділю (в так зване Квазимодогеніті – Quasimodogeniti), яка того року припадала на 2 квітня, за відсутності самого пастора його дружина народила в Нейдорфі доньку Марію, майбутню дружину торунського пастора Христофора Рацкі. Пастор в церковних потребах їздив до Львова, Каменця. Опікав приходи в сусідніх з люблином Пясках і Вєльканоци.

Книга Ефраїма Олофа присвячена традиціям польськомовної лютеранської релігійної пісні

Новий храм в Нейдорф активно будувався протягом 1690-94 років. Отже докладно в роки, коли пастором там був Мартин Олофф. На реконструкцію нейдорфського храму гроші переказали не тільки члени місцевої громади, а також одновірці з Білої, Люблина (100 злотих), а також мешканець Гданська фон Грютеном (183 злотих 10 грошей). Остаточно будівництво було завершене його наступником Андрієм Грабовським. Але заслуга Мартина Олоффа  не тільки у будівництві храму. Саме цей пастор започаткував приходську хронику, завершену в 60-і роки XVIII століття Юрієм Аврамовичем.

Сучасним історікам церкви завдяки діяльності пастора Ефраїма Олоффа (1685-1735), першого торунського професора польської мови, сина нейдорфського пастора відомо, що родина мала датське коріння. Мартин Олофф народився в Грудзьонзу в 1657 році. Син Йогана Олоффа. Одружений на Конкордії Керстен. В 1675 році вступив до Кенігсберзького університету. Висвячений в місцевому соборі в 1677 році. Пастор варшавський і венгровський з 1677 до 1690 року. В 1686 році храм дуже постраждав в наслідок підпалу. Пізніше в 1690-94 роках був пастором у Славатичах. Перейшов проповідником до торунського храму святого Войтеха і Діви Марії в 1694 році. Вже в Торуні у нього народився ще один син, майбутній лютеранський пастор Йоганн Крістіан Олофф (1700–1744). Помер 29 серпня 1715 року в Торуні. Мав солідну бібліотеку. Був одним з тих, хто опрацював польський Канціонал, опублікований в 1672 році, в якому поміщав свої переклади або переробки, такі як пісня Гербініуса “Не пущу тебе мій Ісус”. Очевидно, що він доклав немало старань, щоб закорінити польську мову в релігійній практиці побузьких лютеран.

 

 

Залишити відповідь