Митець, який прославив Берестейщину

Віктор Місіюк, Культура
17/08/2020, Leave a comment

31 липня 2020 року перестало битися серце Арсеня Тетерука, одного з самих яскравих представників берестейського Відродження кінця 80-х – початку 90-х років. Він належав до «другої хвилі», яка прийшла за «піонерами» радянських часів таких як Степан Козловський, Володимир Крачко, Віра Мурашкевич. Серед неї були представики творчої інтелігенції (педагоги, журналісти). Поряд із Антоном Цвидом, Вячеславом Замковцем Арсеня Тетерука сприймали як високоосвіченого інтелектуала, самодостатнього стриманого інтелігента. Загалом за типом особистості він був дослідником, а ось організаторські завдання були для нього обтяжливим клопотом. Поведінка та мова пана Арсеня виділялись своєрідним аристократизмом. Він самостійно опанував літературну мова на такому рівні, що навіть його добрі знайомі не могли вичути натуральні для носія берестейських говірок «помилки».

Арсень Тетерук на українському колядному вечорі. Бересть, січень 2009 року.

Рідна говірка Арсенія Тетерука має багато рис відповідних нормам української літературної мови і при тому зберігає низку архаїчних особливостей, в тому числі спільних українським і південнослов’янським говіркам. Народився він в 1941 році в багатому історичними, народними та національними традиціями селі Повіть. Завдяки мистецтвознавцю Михайлу Романюку костюм «повітської свахи» став відомий широкій аудиторії. Його різновид з сусіднього села Лелікова внесений до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Кілька століть Повіть входила до складу Ратнівського повіту Хомського воєводства. В часи Російської імперії адміністративно належало до Волинської губернії. Після реформи проведеної у міжвоєнний період було включене до складу Кобринського повіту. Незадовго до Другої світової війни тут були утворені осередки Комуністичної партії Західної України. Село було відомо масовою підтримкою Української повстанської армії. З нього також походило кілька регіональних повстанських командирів. Арсень Тетерук добре знав історію рідного села, з великою повагою ставився досягнень своїх земляків. При тому неодноразово підкреслював дивовижну близькість повітських традицій традиціям українських сіл в різних частинах Берестейщини (зокрема півдня Біловезької пущі) і за її межами. Згідно із заповітом останнім місцем спочинку стали повітські могилки, поблизу високомистецькі оформлених могил батька і матері.

Арсень Тетрук перед пам’ятником жертвам політичних репресій на Тришинських могилках в Бересті. 2014 рік.

Більшу частину свого життя пан Арсень прожив у Бересті. Перейнятою од батьків любов’ю до землі ділився з сусідами по дачі в околиці Мотикал, милувався у добрій кухні. Арсень Тетерук був любителем сочного гумору, цікавим співрозмовником і в роки пізнього Застою охоче ділився своїми критичними зауваженнями про дійсність із знайомими. Як більшість берестейських інтелектуалів самостійно пройшов тернистий шлях віднайдення національної свідомості. Людина з таким багажем приваблювала однодумців. Розмови з сусідом, Василем Динько, створювали не тільки на дружню атмосферу, зміцнювали земляцькі зв’язки, але й формували світогляд та зацікавлення дітей обох родин, що серед іншого мало вплив на відому письменницю Наталку Бабину.

Арсень Тетерук на прийнятті з нагоди Дня незалежності України. Бересть, 2008 рік.

Перед тим, як визначитись з професійним вибором Арсень Тетерук три роки (1960-63 рр.) прослужив у Радянський армії. З 1963 року навчався у Вітебському педагогічному інституті. Паралельно на останніх курсах почав працювати лаборантом середньої школи №21 міста Вітебська. Після здобуття вищої освіти в 1968 році був скерований на працю вчителем креслення, малюнку і праці середньої школи №19 у Бересті. 1 вересня 1969 року недавнього вчителя запрошують на посаду старішого архітектора групи генплану і віражного планування і архітектури. Через чотири роки  праці у проектній організації йому довірять виконувати обов’язки  керівника групи, а в 1975 році Арсенія Тетерука призначать керівником групи архітекторів. За час праці він неодноразово був відзначений подяками, преміями, грамотами, двічі був представлений на Дошці гонору. Дослідників ще чекає значний пласт архітектурної спадщини. Кілька проектів, які довелося бачити, свідчать про те, що створені архітектурні рішення, оформлення інтер’єрів були створені в дусі кращих зразків світового мистецтва, зокрема оп-арту. Втілювались в життя вони на Берестейщині, в тому числі в Бересті і Берестейському районі.

Арсень Тетерук на презентації літературного альманаху “Справа”. Село Повіть Кобринського району, жовтень 2015 року.

В 1987 році Арсень Тетерук був переведений на посаду педагога Берестейської дитячої мистецької школи. З 1991 року отримав вищу кваліфікаційну категорію. Перебуваючі на пенсії продовжував працювати. Остаточно вийшов на пенсію в кінці 2010/2011 навчального року. Як художник український громаді він відомий ще досить мало, хоча без усякого сумніву його художня спадщина немала. Значну частину колекцію своїх авторських робіт (графіки, акварелі) художник після виходу на пенсію подарував будинку культури рідного села. Власною книжковою графікою пан Арсень оздобив два своїх пісенника. Найбільше її в першому з них, які стали графічною основою для доповненого розширеного перевидання «Поліські передзвони». З них видно наскільки пропрацьовано регіональні образи. Поєднання двох форм берестейського міського гербу, Каменецький стовп, повітський народний костюм представлені дуже майстерно. Те саме можна сказати про акварелі на одній з яких зображено шлях до рідної хати. Серед  його вихованців були ті, хто продовжив навчання в українських вишах. Згадується одна з учениць, яка здобувала вищу освіту за спеціальністю книжкова графіка.

Арсеній Тетерук і Ніна Вашкевич на коцерті “Лесіна пісня”. Бересть, 2016 рік.

В житті української громади Берестейщини було дві важливих проблеми до вирішення яких був причетний Арсень Тетерук. Перша – функціонування рідної мови, доступ до популярних та елітарних зразків національної культури. Можливості регіональних берестейських авторів не порівняно скромніші за можливості активних культурних центрів в Україні, де українська мова має високий статус і правові гарантії. Інформаційна ізоляція берестейських українців впливає на невисокий рівень національної культури, стан національної свідомості і загалом світогляд. Тому на форумах з представниками української адміністрації лідери берестейських організацій підіймали питання побудови телевізійної антени, або посилення сигналу існуючих для того, щоб українське телебачення було доступне на усій території Берестейщини. В берестейських українських газетах популяризували інформацію про те, якого типу антени потрібні для того, щоб дивитися українські канали. В деяких місцях, таких як Малоритський район, телевізійний сигнал був достатньо потужний і люди охоче купували «Берестейський край» саме заради програми каналів українського телебачення. Але навіть слабий сигнал за певних умов можна було приймати досить далеко од кордону. Саме в такий ситуації був Арсень Тетерук. Висота його квартири на вулиці Набережна 28, її зручне розташування, з півдня був незабудований простір, дозволяла дивитися українські програми в Бересті.

Дует Ніна Вашкевич і Арсень Тетерук виконують “Ноктюрн Полісся” на сарматському фесті “Преславная Кулина”. Село Скоки Берестейського району, березень 2015 року.

Другим питанням було збереження культурної спадщини. У свій час директор інституту слов’янознавства СРСР академік Нікіта Толстой звернув увагу на таку негативну з’яву, як перелицювання берестейського фольклору. Опубліковані в одному зі збірників «традиційного фольклору» тексти були позбавлені аутентичних мовних рис. Явище поширилося також в публікаціях меншого об’єму. Замовчування, викривлення, привласнення, яке яскраво проявляється на прикладі пісні, може поширюватись на усю культурну спадщину. Проблема досить поважна, бо вона може загрожувати існуванню етноса, збереженню самобутності, унікальності культури. Ніхто з берестейської громади не доклав стільки сил, не ставив так гостро питання про ситуацію коли в моменті запису, обробки, трансляції фольклорного твору свідомо приховується його походження, змінюється мова тексту, заміняються «незручні» особливості тобто «піснекрадство» як Арсень Тетерук. Розмежувати фольклорні твори за походженням буває досить складно. Тим більше, що у абсолютній більшості народна творчість неавторська. Сюжети мігрують, носії близькоспоріднених мови можуть легко адаптовувати тексти. Велика кількість творів може бути спільними. Тим не менше, у багатьох випадках відомі конкретні автори, в тексті простежується мовний слід оригінала (характерна лексика, прив’язка до конкретної історичної події, викликані потребою адаптації на іномовну основу порушення рими, ритму і інше). Важливим є також місце фіксації. Піднімаючі незручні, болючі питання пан Арсень опинявся на передньому краї культурного фронту. Слідом за фіксацією необ’єктивності, непрофесійності, некомпетентності йшло розуміння необхідності позитивних прикладів. Коли виникла ідея створення пісенника «Там за гаєм-гаєм» в якому були б представлені популярні на Берестейщині народні пісні, то Арсень Тетерук однісся до неї з великим інтересом. Почав записувати на плівку пісні своєї родини, фіксувати тексти і мелодії пісень популярних в Повіті. Результатом став пісенник «Пісні з мого села». Важливим кроком стало те, що до нього потрапили також авторські пісні, мелодії до яких були написані автором книги. Здобутий досвід, високі оцінки професійних музикантів, відомих музичих діячів сприяли підготовці власної збірки пісень «Поліські передзвони». Стараннями Арсенія Тетерука зі сцени зазвучала авторські твори маловідомих поетів таких як Володимир Мурашкевич, Федір Климчук, а пісня на слова Володимира Горося «Тут і Буг тече близенько» стала народною. Перший пісенник було опубліковано завдяки сприянню обласної адміністрації в Луцьку, а другий було підготовлено в момент важких випробувань які проходила Україна, тому автор видав його власним коштом в Бересті. Друге виправлене, доповнене видання «Поліських передзвонів» з’явилося як ініціатива Української науково-педагогічної спілки «Берегиня», підтримана консульством України в Бересті. До нього увійшов унікальний розділ народних пісень пущанського села Пружанського району, які зберігала в пам’яті пані Ніна Вашкевич. Творчими перлинами стали концерти-презентації пісенника, які пройшли взимку 2019-20 року в Бересті та Кобрині. За внесок у розвиток культури в лютому 2020 року в бальному залі музею-садиби Німцевичів в селі Соки Берестейського району пан Арсень Тетерук був нагороджений Берестейською літературною премією імені Василя Дмитріюка.

Арсень Тетерук під час нагородження Берестейською літературною премією імені Василя Дмитріюка. Село Скоки Берестейського району, лютий 2020 року

С перших днів створення народного ансамблю пісні «Голоси Полісся» до останніх моментів свого життя Арсень Тетерук жив його планами. Ансамбль варт того, щоб мати своє унікальне впізнавальне обличчя. Такий тон на початку його створення задавав Ігор Черник. Тому він гостро реагував на вимушене зовнішніми обставинами розмивання репертуару, появу творів невисокої якості. Постійно боровся за те, щоб не було втрачене вже досягнуте. В складі «Голосів Полісся» Ареснь Тетерук брав участь не тільки в регіональних фестивалях і концертах (тільки на Кобринщині він давав концерти в селах Повіть, Болота, Тевелі), а також за кордоном на сценічних заходах підляських українців, в Україні (серед іншого на фестивалі «Пісні великої Волині» в Луцьку), були переможцями «Фестивалю колядок і щедрівок» у Володаві. Активному концертному життю колективу сприяла підтримка однодумця Арсенія Тетерука головного редактора газети «Берестейський край» підприємця Михайла Петруковича. Дружні людські стосунки вони зберегли на довгі роки.

Зліва направо Михайло Петрукович і Арсень Тетерук перед бюстом Тарасу Шевченко. Бересть, серпень 2013 року.

Бували моменти, коли через життєві обставини «Голоси Полісся» не виступала на сцені свята української культури «Співуча Берестейщина», фестивалю української пісні і культури «Колиска», ювілейних концертів і тоді Арсень Тетерук виходив на сцену в складі дуету зі своєю фантастичною партнеркою Ніною Вашкевич. Вкладене почуття, збереження чистоти мелодії, у суміші з віком викликали складну до описання гарячу реакцію залу. Після концерту вдячні слухачі підходили до них з обіймами і сльозами. Дуетом вони також виступали на сарматському фесті «Преславная Кулина» в музеї садибі Німцевичів в Скоках, українському різдвяному вечорі в селі Скоки складного для світового українства 2015 року.

Дует Ніни Вашкевич і Арсенія Тетерука на українському колядному вечері. Село Скоки Берестейського району, січень 2015 року.

На першому параді вишиванок в Бересті до Дня незалежності Білорусі, який був організований Білоруським республіканським союзом молоді пана Арсеня Тетерука і Ніни Вашкевич була одною з найбільш сталих, а також гармонійних в плані костюму. Тому не дивно, що їх портретом були прикрашені плакати і інші видання присвячені Дню вишиванки. Наступного року, коли захід перетворився на масову подію, вони знову були його учасниками. На фестивалі української культури «Колиска» в 2019 році їх пара брала участь в конкурсі народного костюма.

Виступ Арсенія Тетерука на святкуванні ювілею поета Дмитра Фальківського. Село Лепеси Кобринського району, 2014 рік.

Активний період написання мелодій в житті талановитого уродженця Повіті змінився періодом написання поетичних і прозових текстів. Частково вони були опубліковані в пісенниках, в літературному альманасі «Справа», на сайті Товариства української мови і літератури при Спілці білоруських письменників, на сторінках берестейських українських сайтів. Частину з них автор передавав для публікації в луцьких газетах, роздавав у вигляді рукописних копій. В певному моменті в 2010 році виникла ідея створення берестейського літературного об’єднання «Спориш» з україномовних авторів регіону. Зустріч творчої інтелігенції проходила вдома у поета Володимира Горося в селі Величковичі. Одним з небагатьох учасників був пан Арсень. В 2014 році він був одним з небагатьох людей, які забрали слово при святкуванні ювілею поета Дмитра Фальківського, уродженця кобринського села Лепеси. Творчість земляка мала великий вплив на творчі плани повітця, тим більше, що вона зачипала за живе, пісню на вірш Фальківського знали і виконували в Повіті. Як вже було згадано, поетичні рядки Арсенія Тетрука з’явилися в першому числі білорусько-українського літературного альманаху «Справа» в презентації якого в редакції «Вечірнього Берестя» брав автор. Завдяки йому була організована презентація на малій батьківщині поета. В грудні 2019 році він став одним з кількох учасників, що представляли сучасну українську літературу на чотирьохгодинному міжнародному поетичному марафоні «Межиріччя».

Арсень Тетерук промовляє на курсах української мови. Бересть, 2018 рік.

Арсень Тетерук без перебільшення був постійним учасником всіх українських заходів в Бересті. Жив можливістю побувати на них, висловити своє ставлення. Став членом Правління Українського громадсько-культурного об’єднання Берестейської області. Згодом виказався у підтримку створення громадського об’єднання «Просвіта Берестейщини імені Тараса Шевченко». Підтримував діяльність недільної школи під керівництвом Валентини Кошелюк. В складний для Української науково-педагогічної спілки «Берегиня» момент Аресень Тетерук увійшов до організації, брав участь у засіданнях обласного клубу національних культур «Співдружність» як представник організації. В 2018-2019 роках він став учасником, організованих Товариством української мови і літератури при Спілці білоруських письменників, який очолює Наталка Бабина, спільно з Українською науково-педагогічною спілкою «Берегиня», безкоштовних курсів української мови. Його цікаві змістовні коментарі, ерудиція дозволяли іншим учасникам і вдосконалити своє знання, і суттєво розширити світоглядні горизонти. Варто згадати й те, що участь у збереженні організованого українського національного життя припала на непрості часи початку ХХІ століття, коли частина членів ліквідованих українських товариств перестала брати участь у громадському житті, в тому числі з побоювань втратити працю. Але пан Арсень був явно не з того числа.

Дует Ніни Вашкевич і Арсенія Тетерука на святі української культури “Співуча Берестейщина”. Бересть, жовтень 2018 року.

Описати життя такої багатогранної людини, як Арсень Тетерук, не пропустив щось вагоме, дуже складно. Його постать, творча спадщина заслуговують на окремі дослідження і на довгу пам’ять земляків, яких він прославив своїми творами.

Зліва направо поети Василь Стасюк, Володимир Горось, Арсень Тетерук. Вірш Володимира Горося “Тут і Буг тече близенько” покладений на музику Арсенієм Тетеруком. Село Величковичі Каменецького району, 2010 рік.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *