Молитва про молитву

ПроСВІТ, Культура
21/11/2020, Leave a comment

Яке звучить найбільше внутрішнє бажання? Щоб не випало не дай Боже втратити самого себе, перестати бути людиною забрудити серце, очорнити душу. Не впасти у бездонь жахливого звірства. Зберегти внутрішній стрижень ім’я якому сумління. Мати чисті руки. Бути чесним перед собою, людьми і Богом. Один з нових віршів Олексія Дикавицького, який виріс у поетичний варіант Декалогу, описує той внутрішній імпульс який стоїть за словами молитви. Не забуваймо й те, що заперечення зла, за допомогою якого поет описує щастя, є історично першою формою моралі.

Нэ дай мні, Божэ, выбыраты: стрэлыты, чы не,
Чужу жызнь одбэру, то сам нэ жытыму ныколы,
І нэ кажы Ты мні, прошу, про “вольну волю”…
Оно нэ дай мні выбыраты: стрэлыты, чы не.

Нэ дай мні, Божэ, злості, страху і погарды,
Шчо нышчыть, шчо огнём выпальвае знутры,
Бэльмом на очы лізэ, слэпыть, як йіх нэ тэры…
Нэ дай мні, Божэ, злості, страху і погарды.

Нэ дай мні, Божэ, должностей высокых,
Коб з часом нэ почуствовав сэбэ выбранцом,
І совэсть нэ втыкала, як пэсок мыж пальцув…
Нэ дай мні, Божэ, должностей высокых.

Нэ дай мні, Божэ, будушчого знаты,
Помру за год, за п’ять, чы дожыву до ста…
Алэ тэпэр мні нашчо бачыты могыльного крэста?
Нэ дай мні, Божэ, будушчого знаты.

Нэ допусты, коб сэрцэ раптом скамэніло,
Коб був слэпый на горэ, кров, нэдолю,
Над мукамы другых стояв всмыхаючыс, довольный,
Нэ допусты, коб сэрцэ з часом скамэніло.

Прошу, нэ дай забутыс, шчо такэ любов,
Бо бэз йійі нычого на зэмлі нэ мае сэнсу
А з любов’ю і роспятый увоскрэсну…
Нэ дай забутыс, Божэ, шчо такэ любов.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *