Вдивляючись у обличчя давнього Берестя. Монастир бернардинів

Старий Бересть нині існує тільки в рештах зрубів археологічного музею і прихованих землею підвалинах. Навіть фортеця, яку збудовано на його місці, після пожеж, обстрілів, розбору руїн позбулася більшої половини своїх будівель. Саме тому найкращий способ відвідування давнього міста – віртуальна екскурсія. На жаль вибратись до Берестя в тур з окулярами віртуальної реальності поки можливості нема. Але рішучі кроки вже кілька років тому зроблені берестейським архітектором Олександром Неваром. Перш за все митець звернув увагу на руїни костелу Непорочного Зачаття Діви Марії монастиря бернардинок, які є об’єктом бесплідних гарячих дискусій. Будівлю доведено до стану, який загрожує обвалом. Саме тому на даний момент вона вигороджена металевим парканом.З перших днів травня 2019 учасник проекту “Арх-спадщина” почав публікувати екскурси в історію архітектурних пам’яток давнього Берестя ілюструючи їх фотографіями з ефектом доповненої реальності. Кілька таких фотографій  з’явилися під постом про екскурсію фесту екскурсоводів. В першій з серії втрачених берестейських пам’яток разом із костелом бернардинок повстав з небуття костел Іоанна Хрестителя і св. Ганни монастиря бернардинів.Світлина від Александра Пинчука.Згідно з дослідженням Інеси Миколаївни Слюнькової перший дерев’яний монастир бернардинів в Бересті був заснований в 1605г. єпископом луцьким, плоцьким i краківським – Мартином Шишковскiм, а першими фундатарамi костелу бернардинів були Ян Големські i Лев Сопіга. Дерев’яний монастир незабаром згорів, а новий вже відбудовано з цегли в 1623 році. А з 1624 році поруч постає дерев’яний монастир бернардинок, який разом з монастирем бернардинів складали єдиний ансамбль культових будівель i містився на південно-східним Волинському передмісті Берестя, на самому початку Луцького битого шляху, напроти однин одного, через вулицю (між пізнішими кам’яними костелами по діагоналі приблизно 9 м., а колишній дерев’яний костел бернардинок розміщувався трохи далі i був орієнтований вівтарної частиною на схід). Ð¡Ð²Ñ–тлина від Александра Пинчука.Головні фасади храмів були звернуті під кутом один до одного. Вперше серед бернардинських монастирів костели порталамi входів були звернені на простір міській площі біля мосту через Мухавец, до того ж не були розміщені вглибині ділянок крім корпусу монастиря бернардинів, який розміщувався на значному аддаленнi від червоної лінії площі. Ð¡Ð²Ñ–тлина від Александра Пинчука.Західний ризалiт i північний торець монастиря бернардинів були прикрашені фiгурнимi фронтонамi. Обидва поверхи кам’яного монастирського комплексу мали склепінчасті перекриття, по кутах стіни були укріплені контрфорсамi, покриття даху монастирського корпусу було гонтове, підлога в коридорах – цегляна, в келіях – дерев’яна. На першому поверсі розміщувалася ризниця, скарбниця, трапезна з кухнею i пекарнею, три великих келії верховних ченців. Двоє кам’яних сходів з’єднували з другим поверхом, де месцiлiся 22 келії i навiціат. Головний господарський двір монастиря находився з боку площі, з протилежного східного боку розміщувався великий монастирський сад з господарськими будівлями.Світлина від Александра Пинчука.

Згідно даследваннямi Т. М. Габрусь першим на території сучасної Білорусі виник комплекс бернардинів в Гродно, заснований в 1494 р. королем Олександром Ягеллончиком. Наступний монастир бернардiнцав з костелом Яна Хрестителя i Св. Ганни з’явився в Бересті, зведений після 1623 р. на місці колишніх дерев’яних будівель, збудованих з 1605 р.. Берестейський костел, як i костел бернардiнцав в Гродно, представляв собою трохнававую шестистовповую базилiку зі значно витягнутим пресвiтерієм, мають рівне завершення, по ширині дорівнює центральному нефі. Ð¡Ð²Ñ–тлина від Александра Пинчука.До великої вiми пресвiтерія, що дорівнює двом кроком опор базилiки, з північного боку примикав витягнутий монастирський корпус, пересічений поперечним об’ємом i каплицею Св. Доротеї (частина старого костелу, включеного в обсяг нового), в яку був вхід i з монастиря. Уздовж глухої стіни північній нефа храму проходив світлий коридор, проте монастирський комплекс не отримав замкнутої композиції (варто додати, що на карті Береста 1740р. бракуючий для створення замкнутого контуру корпус все ж був присутній, причому вказаний кам’яним). З південного боку до базилiки прилягала квадратна в плані каплиця (каплиця Поті) з фiгурним фронтоном. Травеї бічних нав перекривалися елiпсоподібними в плані склепіннями, а центральний неф i пресвiтерий – циліндричним склепінням з распалубкамi на підпружних арках. Нартекс був відсутній, але при вході внутрішніми пiлонами був виділений невеликий простір. Стіни пресвiтерия i нефа були укріплені невеликими контрфорсамi, зробленими ступенчатимi. З боку головного фасаду завершений пiнаклямi.Світлина від Александра Пинчука. Головний фасад мав трохярусную будова: верхня частина – високий трикутний фронтон, на другому ярусі тертці дахів над бічними навамi закривали масивний валюти з фiгурним обрисом. У місці блокування костелу з монастирським корпусом розміщувався кругла вежа з вiтимi cходамi, як в чорнавчицьким костелі. У цій берестейській божниці ознаки раннього бароко вже явно переважають над елементами місцевої готикi в порівнянні з пам’ятниками “несвизького” бароко.Світлина від Александра Пинчука.
Після ліквідації берестейських монастирів в 1831 р., у зв’язку з будівництвом на місці середньовічного міста Берестейської фортецi, монастирі бернардинів перебудовуються в 1836-1840 рр. на військовий госпіталь, розрахований на 600 осіб, але через прийняте пізніше рішення розмістить госпіталь 2-го класу в катенборзьких, додатково побудованих для цих цілей дерев’яних будівлях, будівлі пристосовані під кадетський корпус з розширенням об’єму бернардинського монастиря в половину довжини існуючого корпусу i будівництвом з протилежного торця симетричного об’єму костела корпусу. Олександрівський кадетський корпус відкрито 30 серпня 1842 р., але вже влітку 1854 р. після введення в фортеці військового стану в результаті розпочатої Кримської війни, кадетів переведено в Москву, а будівлі колишніх бернардинських монастирів пристосовані під військовий госпіталь. Будівлі на сучасному госпітального острові (колишні бернардинські костели) сильно постраждали від пожежі 1915 р. після підпалу відступаючимi частинами російської армії (повністю вигоріли). 

Один з небагатьох випадків, коли вони були розібрані … за часів II Речі Посполитої (!) у другій половині 1930-х рр.. Варто додати, що розібрані саме через наслідки тієї пожежі i втрати несучої здатності конструкцій стін. Докладно невідомо чи були подальші плани по їх відновленню, перервані подіями в 1939 р.. Уцілілі частини корпусів i будівлі в 1921-1939 рр. були відремонтовані i відновлені, з 1939 по 1941 рр. були заново переобладнані під потреби військового госпіталю. Під час Другої світової війни колишні будівлі бернардинів також сильно постраждали i після війни в кінці 1940-х рр. залишки госпітальних споруди, в тому числі чоловічого бернардинського монастиря були розібрані на цеглу місцевими жителями. У 1993 р. тут були проведені археологічні дослідження археологами В. Соболем і А. Липницькою.

Слідом за автором хочеться поставити знак оклику. Чому в міжвоєнний період, в часи активної ревіндикації майна римо-католицької церкви, в місті будували нові храми, а стіни колишнього костелу бернардинів безповоротно розібрано?!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *