Місто, село і річечка

Віктор Місіюк, Культура
29/01/2020, 1 Comment

На‌ ‌тему‌ ‌назви‌ ‌найбільшого‌ ‌міста‌ ‌Берестейської‌ ‌землі‌ ‌написано немало. Починаючи з ХІХ століття дослідники фіксували те, що місцеве населення називало місто Бéресть. В іх числі були уродженці‌ ‌регіону‌: ‌мовознавці Іван Сидорук, Іван Бессараба, Микола Янчук, Федір Климчук, краєзнавці Борис Ольхівський, Євген Пастернак, Георгій Мусевич, Михайло Олексіюк, Тиміш Олесіюк, Галина Семенюк. Впродовж останього століття ‌установи‌ ‌освіти,‌ ‌медичні заклади, суб’єкти‌ ‌господарення,‌ ‌військові‌ ‌частини, органи‌ ‌адміністрації,‌ ‌громадські‌ ‌організації,‌ ‌політичні‌ ‌партії‌, які‌ ‌вели‌ ‌на‌ ‌території‌ ‌Берестейщини‌ ‌діловодство‌ ‌українською‌ ‌мовою,‌ ‌а також берестей‌ська ‌україномовна преса‌ ‌також використовували‌ традиційну назву міста.‌ Серед них можна згадати Берестейську лічницю, Українбанк Берестя, кооператив “Село”, українську приватна семикласну початкову школу ім.О.Стороженко, вищу підготовча трьохкласну школу, штаб 6-ї стрілецької дивізії, магістрат Берестя, Холмське губерніальне староство, окружний комісар Берестя, Просвіту на Поліссі, Просвіту Берестейщини, Українське громадсько-культурне об’єднання Берестейської області, Український науково-педагогічна союз “Берегиня”, СельСоюз, СельРоб, редакції газет “Мир”, “Вісник Холмського губерніального староства”, “Рідне слово”, “Нове життя”, “Голос Берестейщини”, “Берестейський край”, альманаху “Справа” … . ‌Народну назву міста вивели до своїх творів берестейські поети (Іван Хмель, Остап Лапський, Антон Цвид) і письменики (Андрій‌ ‌Крижанівський, Наталка Бабина). Завдяки уродженцям Берестейщини в транскрибованому вигляді вона потрапила до російської  (Володимир Гніломедову роман “Восток”) і білоруської літератури (Клавдія Калина оповідання “Крылаты конь”). 

Оскільки місто грало важливу роль в історії Східної Європи його назва зафіксована досить рано. В 1974 році була опублікована книга “Die Baumnamen in der russischen geographischen Nomenklatur” німецького мовознавця Петера Ханке (Peter Hanke), який помістив в ній статтю під назвою “Бересть” (с.43). Дослідження дозволяє стверджувати, що в літературі топонім з таким написанням фікусується щонайменше з останього десятиріччя XIV століття. Саме тоді з’явилася хроніка “Литовському роду починок”, в який описано як  князь Кейстут “жену свою вземъ пошлеть в Бересть, надьяся на кн(я)зя Януша, зятя своего”. Писемні пам’ятки XV-XVI століть підтверджують існування тривалої мовної традиції, переємність писемної і живої мови. Як показала мовознавець Валентина Мороз з латинських списків Хроніки Бихівця і Ольшевського літопису добре видно, що, відповідно до норм української мови, приголосні в середині основи тверді, а кінцевий приголосний м’який. В Хроніці Бихівця топонім Бересть має закінчення аналогічні з усною традицією мовою (родовий відмінок poszoł do Berestia; poiechał weliki kniaź Alexandr do Berestia; wyhnaty z otczyzny swojeia z Berestia; місцевий відмінок w Beresty zimował; mesto wo Wołodymery y w Beresty sożhli; podnesli ieho na kniastwo Litowskoie u Beresti; był na seymie w Beresti). Знавець топонімії Аркадій Журавський знайшов у творі ХVI століття “Апокрис” підтвердження того, що наголос в назві міста, ідентично з усною традицією, падав на перший склад. Це на думку дослідника робить основною версію про її походження від назви рослини.

На думку першого фіксатора легенди про походження міста Михайла Камінського, згаданого вище мовознавця Аркадія Журавського, населення як сусідніх з містом, так і віддалених населених пунктів назва має прозоре походження,  утворена від дерева родини в’язових – береста (лат. Ulmus minor Mill.):

У Бéресті був унікальний куточок природи – старий парк. Які рослини там цвіли весною… А дерева… у більшості бéрест. Він дав назву місту, його садили берестéйці. Але у берестéйців не було сили захистити той куточок, огородити, виполоти кропиву. Бéрести не плакали таксамо, як каміння. Студенти там вивчали біологію, учні теж. Де зараз садять бéрест? Легше посадити канадський клен, він засмічує довкілля своїм насінням, деревина м’яка, її швидко з’їдає грибок, а потім питається господар сам у себе: звідки взялася та погана дошка, що провалилася? Про бéрест забули, у нього, бач, деревина тверда. А де ті тверді люди, що люблять рідне місто, рідну природу?” – згадувала уродженка села Жуховці Кобринського району Галини Семенюк. 

Берест дерево досить поширене, тому в регіоні трапляються ойконими (назви наслених пунктів) і гідроніми (назви водойм) утворені від нього:  Бересток, Берестовець, Берестівка, Берестове, Берестє … . Назви з часом можуть змінюватись. До прикладу, місто Берестечко вперше було загадно як село Берестки. Такими змініами, еволюцією мови, наближенням книжкової мови до живої мови, а, можливо, й прийнятною на ті часи варіативністю можна пояснити те, чому в давніх літописах назва адміністративного центру Берестейської землі виглядає то як іменник чоловічого роду, то як іменник середнього роду.

У світі нема другого міста з такою ж назвою. Але є інші одноіменні географічні об’єкти. Найбільш відомим з них є село на Холмщині в Грубешівському повіті Люблинського воєводства. Польською мовою його назву записують Bereść. Село находиться на дорозі з Грубешова до Грабовець, в 5 км від  Грабовця. Грубешівський Бересть має сумновідому славу. До війни село виділялось активним національним життям. І коли під час війни загострився польсько-український конфлікт, 21 березня 1944 року воно було спалене, значана частина населення загинула. Інший Бересть находиться на Лемківщині, в повіті Новий Санч Малопольського воєводства. Польською мовою його назву записують  Berest. Село, як повідомляв двотижневик “Наш лемко”, було відоме тим, що тут ще до Першої світової війни було створено читальню “Просвіти”. В 1947 в ході так званої акції “Вісла” місцеве населення було депортовано.

На території у Рокитнівському районі Рівненської області є одна з найкоротших річок. Це ліва притока ріки Перерослі басейну ріки Прип’ять. Її довжина  приблизно 4,93 км. Виток річки находиться на північно-західній околиці села Остки. Це місце раніше находилось на території смолярні Берестейський бродок. В літературі ХІХ століття річечка зустрічається під назвою Бересть. Сучасна офіційна назва – Берест.

Мова потребує уважного, дбайливого ставлення. Тоді вона стає джерелом збагачення творчої думки, міцним зв’язком з попередніми поколіннями.ю ключем до пізнання навколишнього світу. 

 

1 thought on “Місто, село і річечка”

  1. Володимир Дмитріюк сказав:

    Надзвичайно інтересна і цінна стаття. Дуже повчальна особливо для тих, хто мабуть несвідомо вживає чужомовну назву міста (напр. БРЕСТ,Бресть) і не пояснює чому своя назва не входить в їх мовний словник.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *