Найменший млин

Недавній підпал вітряка з Сукачів викликав широкий резонанс і одночасно зацікавлення до традиційної архітектури Дорогичинщини, зокрема до млинів. Зростання рівня життя і приватної ініціативи привели до появи малих вітряків, які задовільняли потреби окремого господарства. Про їх існування відомо з середини ХІХ століття. Словацький дослідник Йосеф Варжека, автор праці “Větrné mlýny na Moravě a ve Slezsku”, вважав “малі вітрячки” одною з найцікавіших проблем етнографії. Проблема тим більш актуальна, що з середини ХІХ століття промислова продукція почали активно витісняти традиційні технології і пов’язані з ними механізм. Тема вітрячків досі є одною з найменш досліджених. 

“Найменшим млином Білорусі” прозвали пам’ятку дерев’яної архітектури, яку врятував художник-дизайнер Уладзімір Цвірка. Знаходиться вона в селі Ходаково Мінської області. Доступ бажаючих до пам’ятки відкрито 20 липня 2013 року. На відновлення вітряка художник витратив рік і десять днів. До 2012 року найменший вітряк країни стояв в селі Микитськ Дорогичинського району, де використовувався за прямим призначенням.BUZHAN2014-3263-1

Продала самий малий млин 85-річна Параска Житкович. Їй він дістався від мужа, батько якого збудував цю пам’ятку. Побудований вітряк в 1936 році. За типом вітряк є козлівкою – має стовпову конструкцію, тобто є прикладом найдавнішого різновіду млинів, який практично без змін існував в регіоні з ХІІІ до ХХ століття. У поворотній платформі не було ні одного цвяха. Для створення милна використано власник використав редуктор 1886 року. В 1955 господарі єдиний раз підонвляли вітряк. Дах і крила на момент перевезення були з бляхи. 

Раніше на Дорогичинщині траплялись ще менші вітряки. Фото одного з них з’явилося в фотоконкурсі “Шо то таке?” в рубриці “Єк колишні полишуки будовалиса” в газеті “Збудіннє” в №1-2 і №3-4 в 1994 році. Переможцем визнано відповідь: “То є млин. Млин зробив Ригірчик, гетак його звали в Кримнови”. Дослідник історії народної архітектури професор Олександр Локотко датував кремнянський вітряк початком ХХ століття. На відміну від стовбової конструкції млин з Кремна мав дерев’яні колеса за допомогою яких його повертали за напрямком вітру. Очевидно, що вітрячки є унікальними пам’ятками регіональної історії  технічної думки, раціоналізаторства, адаптації традиційних форм господарення до сучасних потреб.Негативний і позитивний досвід дорогичинських млинів з новою силою піднімає проблему збереження культурної спадшини.  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *