Напис на стіні палацу

Віктор Місіюк, Культура
05/05/2020, 3 коментарі

Спогади – дуже цікавий жанр літератури, майстерні повні почуттів описання якими вони наповнені, заслуговують на те, щоб прикрашати туристичні путівники тим більше коли мова йде про таке місце, як Білий палац Берестейської фортеці.

Вітольд Залевський

Один з самих відомих післявоєнних польських публіцистів, лауреат Державної премії, Вітольд Залевський провів дитинство в Берестейський фортеці, де служив його батько. Фортеця дуже вражала хлопця. Згодом він присвятив їй автобіографічний роман «Прощання з фортецею». Найбільші дитячі емоції викликав бальний зал Білого палацу.  Зал особливий тим, що тут в різний час збиралися відпочити покоління російських, германських, польських офіцерів, кавалери і їх дами. «Пускався я мандрувати по коридорах будівлі, заглядав до кабінетів , в яких зі стіни дивився на мене батьківсько-суворим поглядом сам пан маршалок, підіймався на широкі, кам’яні сходи заслані вишневою доріжкою і натиснув на латунну ручку відкривав важкі, пофарбовані білою фарбою, з випуклими фільонками і з позолоченими фризами двері до бального залу.  У тиші сягаючої склепінчастої стелі з люстрою, який блищав скляними підвісками , визначаючі центрі кімнати , мої кроки, коли я починав повільно ступати по слизькому паркеті, викликали скрипуче відлуння . Тут завжди панував глибокий холод . Через затягнуті на високих вікнах малинові штори проникало в середину світло позбавлене блиску і легко забарвлене м’яким багрянцем рухався я обережно , навколо під стінами , здовж яких стояли оббиті малиновим атласом м’які пуфи , відпочивали безмовні тіні жінок в довгих, з глибокими декольте платтями, з голими руками , з припорошеними лілейним і рожевим конфетті, дивлячись на мене розширеними, нерухомими зіницями».

Усі інші сторінки історії Білого палацу поступалися магнетизмом підписанню Берестейського миру, спільним засідання учасників мирних перемовин.  Самим загадковим місцем в будинку в очах хлопця був загадковий напис, так зване графіті Троцького. Дитяча фантазія малювала захоплюючі картини, пригодницькі історії про героїчних вояків: «Знизу в холі я затримувався я перед вмурованою в стіні вхідних дверей кам’яна табличка включену в металеву раму. «У третю річницю отримання незалежності, а також зайняття фортеці легіонами польськими за приказом Командувача …» . Позолочені літери стояли рівними рядами, над ними простягав крила орла в короні Ягеллонів , з жезлом і піднятим мечем. З другого боку двері чорнів видряпаний в стіні таємничий напис. Ті дивні мусила залишити якась підозріла рука. Одного дня мій батько прочитав мені, що там було викарбовано. «Ні войни, ні міра» – повторяв, смакуючи, як чимось забороненим , звук іноземних слів. Був в них зухвало провокативний виклик давнини. «Ні війни , ні миру , Троцький» – Що це значить ? – запитав я, – Як це може бути? І батько пояснив що було до того поки над фортецею не з’явився біло-червоний прапор. Я уявляв собі як в тому холі і на широкій сходах твердими кроками ступали німецькі офіцери в моноклях під час і сторчаком поставлені, як рижі віники вусами . Поряд з ними йшли більшовики , одягнені в військові кітелі, яких вела людина з борідкою, з гострим носом і неприємно колючий погляд через випуклі скло. В тому моменті з’являлися наші солдати, і я між них , з криками: «Hande hoch! Рукі ввєрх!», грізно направленими гвинтівками. І ті зразу піднімали руки. Палац був наш. Усі ті невідомі та спокусливі куточки були нашими». З огляду на те, що в 1921 році в Білому палаці попрацювали графіки, був оформлений напис при вході до будинку, хочеться приписати їм авторство графіті Троцкього. Але поспішати з такими висновками не варто.

Фото графіті Троцького. Автор штабний фотограф Берестейської фортеці Станислав Ковальський.

Марія Анелія Северіна Тарновська була одною з самих відомих у міжвоєнний час діячок польського Червоного Хреста. Дружина секретаря австро-угорського посольства в США Адама Тарновського, яка в дівоцтві носила прізвище давнього західнополіського князівського роду Святополк-Четвертинських, зв’язала своє життя з медициною ще під час Першої балканської війни, коли стала санітаркою болгарського військового шпіталя. Після зголосилась санітаркою Червоного Хреста у Відні. Під час Першої світової війни надавала медичну допомогу І Краківському корпусу. В 1919 році після проголошення незалежності польської держави Марія Тарновська під егідою Товариство польського Червоного Хреста  завдяки власним коштам та приватним пожертвам організувала у Варшаві польовий шпіталь, в якому сама вона стала кваліфікованою медсестрою. Марія Замойська, племінниця Тарновської та Марія Юзефа Чевертинська, її племінниця також стали кваліфікованими медсестрами в цій лікарні. В березні  шпіталь, розрахований на 200 поранених переведено до Берестейської фортеці. Персонал складався з 3 лікарів, 6 сестер і близько 20 санітарів. Хоча до Берестя Марію Четвертинську привели поранення, каліцтво і інші жахливі наслідки війни, фортеця запамяталася їй як дуже романтичне місце, чим створювало додатковий клопіт: “Ми оселилися в зруйнованій і покинутій фортеці, розташованій на острові в усті ріки. Весна змінила наше житло на дуже романтичне місце , зачаровуючи пастельними фарбами та співом незліченних солов’їв, які виспівували в кущах так голосно, що важко було заснути. Моя робота як старшої медсестри ставала  все більш і більш важкою. Наш персонал складався з з молоді. Головний лікар і я мали близько сорока років, але наші підлеглі в основному по сімнадцятий -вісімнадцять . Серед співу солов’їв, квітучого бузку і руїн залитих місячним сяйвом неможливо було уникнути флірту і розбитих сердець; до моїх обов’язків входило полагодження суперечок і сварок. Кожного ранку половина нашого персоналу перестала розмовляти з іншою з огляду на прихованузаздрість. З полегшенням, я отримала наказ на переїзд до менш поетичного місця“.

Марія Тарнавська. 1920 рік

Марія Тарнавська написала книгу спогадів, сторінкі є містсять низку цікавих фактів. З усієї фортеці чи не найбільше запамятався Марії все той же напис на стіні Білого палацу. Запам’ятався він їй зовсім не в зв’язку з рисами характеру Льва Троцького, на які списували його епотажні демагогічні заяви. В ньому вона вбачала ілюстрацію, яка як дуже виразно характеризувала політичну культуру усієї більшовицької еліти: “Скеровано нас до фортеці в Бересті, де чотирнадцять місяців тому Німеччина і Австрія уклали мир з більшовиками. У залі, де холені німецькі генерали і представники Міністерства закордонних справ зневажливо розмовляли з тією голотою – новими господарями Росії – на стіні до сих пір виднілися слова, написані Троцьким після завершення переговорів : «Ні войни, ні міра» , тобто : «Ні війни , ні миру». Такими були принципи російських комуністів , прийняті чверть століття пізніше також Сталіним. Визначити на Змінювались формулювання , говорили тоді про співіснування, але мета залишалась тая ж: панування над світом з допомогою світової революції”.

Отже навесні 1919 року графіті з гаслом Троцького вже існувало. Польська військова адміністрація з’явилась в місті за місяць до переїзду шпиталю. Навряд чи за цей час організовано ремонтні роботи, які можна було використати для створення графіті. Тому його треба перенести на більш ранній час. Саме перед початком польської інтервенції в Берестейський фортеці проходили українознавчі курси. Тиміш Олесіюк згадує, що вчителям довелося наводити порядки в будинках перед розміщення в них курсантів, білити стіни, але він нічого не згадує про графіті Троцького. Ставити крапку в історії інтригуючої історичної пам’ятки поки ще рано.

 

 

 

 

3 thoughts on “Напис на стіні палацу”

  1. Купрись сказав:

    Думаєте, то вчителі українознавчих курсів накреслили? Веселилися чи вигадували нове місце пам’яті?..

    1. Віктор Місіюк сказав:

      хтось його вигадав. але хто? німці?

  2. Купрись сказав:

    Чи курсанти поразважалися?:)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *