Нащадки боярина Федора. Костюшко. Частина 3

Продовження

510 років років тому, 25 квітня 1509 року, берестейський рід Костюшків отримав від короля родове гніздо – село Сехновичі сучасного Жабинківського району Берестейської області. Як писав історик Євген Годований: “прізвище його теж було руське і пішло від руського боярина Костюшка Федоровича“. 

Що відомо про “Пана Костянтина Федоровича”? В 1492-1509 роках він був д’яком великокнязівського двору. Саме так, “ дьяк наш“, названий він у грамоті короля Жигимонта 1509 року. Прихильність монарха і особистий добробут підкріплювались тим, що Костюшці доручали фіскальні функції. В 1515 році “дворянин господарський” Костюшко Федорович скаржився на маршалка Венслава Костевича, який перешкоджав збирати серебрщину і децковання в Кобрині. Костевич був чоловіком останньої кобринської князівни Ганни Семенівни Кобринської. Щоб компенсувати заборгованість місцевих жителів перед королівським скарбом Костюшко забрав шість коней. Але люди його наздогнали збирача податків, забрали свої коні і шість коней самого податківця. Винним в цій справі суд визнав пана Костевича. Старіший син Костюшка також певний час був “бирчим”, збирачем податків. Імовірно цю посаду він міг отримати, як це часто в той час бувало, з огляду на попередні заслуги свого батька. В королівському листі від 29 серпня 1529 року, написаному у Варшаві до луцького старости князя Федора Чорторийського згадується “дворянин наш Костюшко Федорович“. Документ, опублікований у “Збірнику матеріалів, які стосуються історії панів-ради Великого князівства Литовського” мав чітко розділити доходи з податків луцького старости і маршалка волинського князя Андрія Сангушка. Король підтверджував попереднє судове рішення князя Костянтина Острозького і зобов’язував Костюшко допільнувати того, щоб воно було виконано. При собі він мав королівський лист, який загрожував судовою карою у 1000 кіп грошей тому, хто не не виконає судове рішення. Крім того король  “словом тому дворянину нашому казали есмо от нас до тебе мовити“. Але староста не дав Костюшку виконати доручення, про що останній письмово повідомив королівську канцелярію. В результаті король був змушений вислати в тій же справі Андрія Янчинського, погрожуючі старості за невиконання його рішення сплатою штрафу у подвійному розмірі, в 2000 кіп грошей. Село Сехновичі, яке отримав Костянтин Федорович, знаходилося у Каменецькому повіті. Завдяки сприятиливи обставинам Костюшко став одною з найвпливовіших осіб Каменеччини. В 1518 році місто Каменець, на великому тракті, який з’єднував королівську столицю Краків з великокнязівським Вільно, отримало Магдебурзьке право. Поза юрисдикцією міста лишався королівський замок. Доглядав за ним королівський городничий. Кошти на ремонт, розбудову замку він збирав з прикріпленої до нього волості та панів. В разі відсутності каштеляна, городничий також командував замковим гарнізоном. На городничого також покладалися певні адміністративні функції. На цю важливу і почесну посаду в Каменці король призначив Костянтина Федоровича. Жабинківський історик Анатолій Бензярук вважає, що він є єдиним документально підтвердженим адміністратором каменецького замку. Оскільки городничі не мали за свою посаду окремих винагород в 1532 році король дозволив Костянтину купити в Каменці дім і відкрити в ньому корчму. В грамоті 1546 року, яку варто розглянути окремо, Костюшко названий “суддею і городничим каменецьким”. На нашу думку, саме через те, що їх предок добився такого високого статусу, отримав власний маєток, нащадки обрали собі його ім’я за родове прізвище.В 1528 році сехновицького пана вписано до реєстру каменецьких бояр з обов’язком виставити на війну “три кони”, тобто трьох вершників. Нагдаємо, що в 1509 році сехновицький пан отримав від короля троє “людей путных”.  Згідно з рішеннями сеймів 1528 і 1529 років одного вершника виставляли з 8-ми “служб”. На підставі цього Валерій Менжинський вважав, що Костюшко мав бути власником близько 54 волок. В дійсності сам сехновицький маєток був в два рази більший. Справа в тому, що кожна служба в середньому складалася складалася не з одного, а з двох димів. Якщо врахувати, що в кожному господарстві було щонайменше сім осіб,  то у Костюшка Федоровича мало бути не менше сто дванадцяти душ селян. 7 травня 1529 році король Жигимонт розглянув судову справу розмежування  Сехнович від коренівських земель Потія Тишковича, жереб’я Дремльово і острова Гнівова. Тишкович виставив з свого маєтку 222 свідка в тому 6 шляхтичів проти 171 селянина Костюшка. Як видно, ці цифри майже збігаються з нашими розрахунками. Після смерті Костянтина Федоровича, 26 листопада 1561 року землі Сехнович були розділені навпіл між обома синами. Разом вони виставляли зі свойого маєтку все тих же трьох вершників. 

Брати участь у земельних справах сехновицькому пану доводилося неодноразово. В листопаді 1540 року суддя каменецький Костюшко Федорович знову судився з підляським лісничим Потієм Тишковичем. Того ж року Костюшко Федькович, як дьяк подстаростія берестейського, згадується в справі між Левом Потієвичом і Скіндером за землю Шиловську. Костюшко був королівським комісаром при розмежуванні маєтків в 1543 і 1549 роках.

Щодо інших маєтків Костянтина Федоровича у дослідників упевненості нема. Віленський професор Фелік Конечний вважав, що після себе він лишив п’ять сіл і чотири фольварка. Ось тільки про що йдеться сказати складно. Справа в тому, що на кінець XVIII століття колишній сехновицький маєток уявляв собою п’ять сіл. Можливо, мова йшла про інші маєтки, з яких Костюшко не ніс військову службу, тобто власником яких був лише умовним. Посилаючись на Orbis polonus 1640 року різні дослідники стверджували про існування кириличної грамоти великого князя Олександр (1492-1509) на села каменецьке Ступичево і Ліневичі. В 1537 році Костянтин купив на 80 кіп грошей у чотирьох бояр каменецьких село Пелепілки. В тому ж році отримав посаду берестейського гаєвничого. Але в наступному році король віддав посаду в інші руки і позбавив Костюшка права володіти селом. Каменецький городничий мав велику родину, якась земельна власність, або прибуток з неї напевно був призначений в посаг його донькам. 

З кого складалася родина Костюшко? Чи могла члени родини вплинути на здобуття Костянтином Федоровичем високих адміністративних посад?

Далі буде

 

  • 29
    Поширили:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *