Нащадок баронів повернувся до Берестя

Повернення в місто предків

З красивою сімейної парою – Богданом і його дружиною Ніки – ми зустрілися в готелі Hermitage в Бересті в недавні спекотні дні. Богдан Закревський, який відзначив тільки що своє 87-річчя, прямий нащадок по материнській лінії сімейства баронів Таубе, що володіли тут з кінця XIX століття землями в с. Неплі і розвивали мистецтво пивоваріння на природних джерелах в берестейському передмісті Річиця. Але про них – розповім далі в цьому матеріалі, а поки що перейду до гостей.

Втім – чому гостям? Богдан всього лише повернувся – вперше! – в місто свого народження. Він пам’ятає його невисоким, дуже зеленим, переважно одно- і двоповерхових. Тут так чудово цвіли сади, дзвеніли птиці і гули джмелі. Дощі прибивали пил на вулицях, марширували солдати і звучали оркестри.% D0% b1% d0% be% d0% b3% d0% b4% d0% b0% d0% bd-% d1% 81-% d1% 84% d0% be% d0% bd% d0% b0% d1% 80 % d1% 89% d0% b8% d0% ba% d0% be% d0% bc

У нинішньому багатоповерховому Бересті він ходив по вулицях і не впізнавав його – того, по якому його водила мама Ірина або бабуся Євгенія. Але сполохами пам’яті проривався до нього крізь новизну будівель Бересть його раннього дитинства …

% D0% b1% d0% be% d0% b3% d0% b4% d0% b0% d0% bd-% d0% b7% d0% b0% d0% ba% d0% b6% d0% b5% d0% b2% d1% 81% d0% ba% d0% b8

То був щасливий час. Потім, в сім оків, гримнув вибухами початок Другої світової війни – 1939 год …

Міцна нитка спорідненості

Тепер, відходячи від мови емоцій, зроблю ряд пояснень, щоб була зрозуміла логіка спорідненості, викладена мені Богданом Закревський. Його мати – баронеса Ірина Таубе (1902-1974) була дочкою Олександра Таубе, чиновника Міністерства фінансів, що був похований на Тришинському кладовищі в Бересті в вересні 1907 року в віці 40 років. Він в свою чергу був племінником власника пивоварного заводу на Річиці барона Володимира Таубе (1833-1891). Ймовірно, будучи обізнаним у фінансовій науці, допомагав дядькові і тітці Софії Таубе (вона після смерті чоловіка стала власницею заводу) вести підприємство в потрібному напрямку економічної вигоди.

% D0% b1% d0% be% d0% b3% d0% b4% d0% b0% d0% bd-% d1% 83-% d0% bc% d0% be% d0% b3% d0% b8% d0% bb

Богдан на Тришинському кладовищі в Бересті – у рідних могил

Першим чоловіком Ірини на початку неспокійних 20-х рр. був польський офіцер Кулак-Кулаковський, з яким вона розійшлася після скандалу з розтратою їм грошей. Другим чоловіком став офіцер протиповітряної оборони Війська Польського Броніслав Закревський . Від обох чоловіків у Ірини було п’ятеро дітей – Рената, Олександр, Богдан, Юзеф і Міхайло.

У родині Ірини жила її мама Євгенія, уроджена Масілевіч, вдова Олександра Таубе. Богдан, хоч і був в ту пору дитиною, яскраво запам’ятав похорон бабусі в 1936 році.

img_3072… І все забрали

Повертаюся до початку Другої світової. Як сумно зазначив Богдан, «прийшли більшовики – і все забрали». Батько, Броніслав, на той час був уже не з ними. Він через Румунію перебрався до Франції, де в період війни був активним учасником антинацистського Опору в районі міста Грас в особливому польському загоні в чині полковника, а після війни був удостоєний низки високих нагород Франції і звання почесного громадянина Граса.

Тієї зимою, на рубежі 1939-40-го, прийшов якось до Ірини хтось із знайомих їй радянських військових і попередив, що готується арешт сім’ї з висилкою з Берестя. Це було вже звичайна справа – чимало «неблагонадійних» відправлялися ешелонами хто на Північ, хто за Урал. Зібрала Ірина з дітьми пожитки, що могли винести, і вночі через замерзлу річку провідники перевели їх на польську сторону, звідки почалися їхні подальші поневіряння по білому світу. Були Лодзь і інші міста, потім Німеччина. У 1945 році опинилися в британській зоні звільнення. Школу Богдан закінчив Голландії. Після родина переїхала до Австралії, в Мельбурн.

Йому війна – не мати рідна

Богдану вже виповнилося 18 років, і він відразу ж був покликаний в австралійську армію. У той час повним ходом йшла війна в Кореї, куди він відразу ж був направлений, побачивши там кров, вогонь, біль. Спочатку був рядовим, потім сержантом. Одного разу навіть довелося замінити загиблого лейтенанта – командира батальйону. Якийсь час проходив офіцерські курси. Вся ця невтішна служба зайняла два роки життя, а здалося – більше.

img_3066

Богдан в Кореї з товаришами по службі по батальйону

Звільнився від армії і стати фермером. Справа пішла успішно, земельний бізнес з роками розширювався. Так ось і прожив всі наступні роки – з радістю зростання угідь і збільшення сімейства.

У пошуках колишнього

А нащадкам хочеться передати пам’ять про берестейський баронський рід. У 1989 році Богдан прилітав з Мельбурна до Варшави, та не наважився приїхати до Берест. Думаю, що тоді у нього спрацював «синдром КДБ». Тепер ось прибув до Берест, занурився тут в архівні пошуки. Сам він ще не в усьому орієнтується, йому в пошуках допомагав берестянин Олег Медведівський. З Береста після нашої зустрічі Богдан вирушив у Санкт-Петербург, де жило колись чимало представників стародавнього роду Таубе.

img_0756Богдан і Ніки на вул. Радянській в Бересті

Мандрує він з дружиною Ніки, його рульовим. О, це зовсім особлива історія! Живуть вони разом вже багато років. І він молодцем тримається, а вона взагалі супер. За пару тижнів до їх приїзду в Брест Ніки брала участь в світових найпрестижніших мотогонках в США – і стала їх переможницею!

29136706_2256320674381778_5261118661104071020_n

Богдан мені сказав: «Моя дружина – найшвидша жінка на планеті!». Ніки скромно посміхнулася у відповідь. 

Про Берестейських Таубе

Про все родинне дерево Таубе сенсу розповідати нема – воно величезне за своєю розгалуженості і включає в себе чимало славних імен військових і державних діячів, цивільних інженерів, істориків і літераторів, чиновників різних рівнів, людей мистецтва, і інших.

А ось у підприємництві успішно, проявив себе лише барон Володимир Таубе, який створив в 1880 році (за іншими відомостями, в 1879) на приналежних йому землях пивоварний завод в передмісті Берестя – Річиці, де були знайдені джерела з унікальною мінералізованої водою. Свого часу він, цей завод, був лідером по виробництву пива в місті і повіті, а вже за ним з відставанням слідували пивоварні Штейнберга, Гутермана, графині Ронікер, Когана, графині Потоцької.

Не думаю, що барон, на той час уже будучи полковником (з 1884 генерал-майором) російської імператорської армії, чиновником особливих доручень при Головному інтендантське управління, розбирався у всіх тонкощах технології пивоваріння та управління виробництвом. Бересть він знав з початку 70-х рр., коли завідував тут обмундіровальною майстернею. Вважаю, що успіх його пивоварної справи полягав в умілому вкладенні капіталу і хорошому підборі персоналу – орендарів і працівників.

Ймовірно, чималу частку доходів приносив і близький до Берестя фільварок Неплі. Маєток, як свідчить історична довідка, простягався на 416 десятинах землі (понад 450 га), в його межах було 130 десятин садибної і орної землі, 206 десятин луговий і пасовищної землі, 80 десятин невдобиць. До Таубе фільварок належав шляхтичам Пусловским, а яким чином до нього перейшов – важко пояснити.

Коріння і крона барона

А тепер зазирнемо далі в родову лінію нашого барона Володимира Таубе. 

Його батько барон Антон  (Антон Фромгольд) Таубе (1787-1848) брав участь в битві під Аустерліцем в 1805 році і при Прейсиш-Ейлау в 1807. У 1812 році йому було оголошено Найвища милість за привід до армії напередодні Бородінської битви 11-го запасного ескадрону Сумського гусарського полку. За відзнаку у битві під Бауценом 8-9 травня 1813 р штаб-ротмістр був нагороджений орденом Св. Анни 3-го ступеня «За хоробрість». За відзнаку у битві при Бар-сюр-Об 15 лютого 1814 року Антон Таубе, будучи майором, удостоєний ордена Св. Анни 2-го ступеня. Свої праці та дні завершив він в чині полковника, упокоївся в Санкт-Петербурзі на Волковому лютеранському кладовищі. У тій війні з Наполеоном героїчно проявили себе і його брати – Роман (загинув в Бородінській битві) і Максим Таубе (далі став генералом, воював на Кавказі).

У барона Антона Таубе в подальшому було чотири сини. Старший – Олександр (Олександр Фрідріх) Таубе (1825-1875) дослужився до генерал-майора, помер від тифу, будучи Вітебським губернським військовим начальником (він був батьком уже згаданого мною раніше Олександра Таубе і дідом Ірини). Ще один син Роберт прожив трохи більше двадцяти років, більш нічого про нього не відомо. Наступний – Максим (Магнус Карл) Антонович Таубе (1826-1910) став великим військовим і державним діячем, генерал-лейтенантом, членом Державної ради з великою кількістю нагород – він прожив найдовше інших братів, включаючи і молодшого Володимира Антоновича Таубе.

% D1% 82% d0% b0% d1% 83% d0% b1% d0% b5-% d0% bc-% d0% b0-% d0% b1% d1% 80% d0% b0% d1% 82

Генерал-лейтенант Максим Таубе

А у всіх цих братів була ще й старша сестра, первісток в сім’ї – Варвара Таубе (1823-1905), баронеса, похована на Тришинському кладовищі в Бересті поруч з Олександром Таубе. Смію припустити, що вона жила при браті Володимирі незаміжньою, інакше прізвище на її надгробному пам’ятнику звучала б інакше.

Від Берестя до Петербурга

Барон Володимир Таубе здебільшого служив по інтендантської лінії, тобто в господарсько-виробничої та постачальницької армійської сфері. А свою підприємливість він проявив не тільки в Бересті, але і в Санкт-Петербурзі, де жив, думаю, частіше, ніж в місті над Бугом. Ось лише кілька прикладів його активної комерційної діяльності.

Як повідомляли пітерські газети того часу, 10 травня 1885 постановою Комітету Міністрів дозволено, на підставі височайше затвердженого в той же день Статуту, Володимиру Таубе заснувати товариство на паях для придбання, утримання та поширення дій санкт-петербурзької Михайлівської клейончатої мануфактури Марії Миколаївни Прокудіної -Горськой.

Відомо також, що в травні 1889 року барон Володимир Таубе придбав з торгів за 110 тис рублів великий будинок на Лигівці № 93, але через півтора року продав це майно селянинові Московської губернії Івану Єгоровичу Крутелеву-молодшому, що залишався домовласником до 1917 року.

Помер він 26 жовтня 1891 року в віці 58 років, похований на Новодівичому кладовищі в Санкт-Петербурзі.

% D1% 82% d0% b0% d1% 83% d0% b1% d0% b5-% d0% b2-% d0% b0-% d0% b7% d0% b0% d0% bf% d0% b8% d1% 81% d1% 8c

Там же 31 січня 1909 р. поховано його дружину Софію Таубе, яка після смерті підприємливого чоловіка стала власницею пивоварного заводу на Річиці в Бересті. З нею і перервалася «пивна історія» баронів Таубе в місті над Бугом. Луною вона відгукнулася вже в наші часи в найменуванні марки пива «Барон Таубе».

31574582

taube

За матеріалом Берестейський кур’єр

  • 13
    Поширили:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *