Незвичайні недоїдки

Віктор Місіюк, Культура, Новини
03/04/2021, 1 Comment

Письменик, журналіст Миколай Лесков в розлогому репортажі до “Північної бджоли” описав немало фактів, про які він дізнався на Пинщині. Серед іншого його увага була прикута до прихильників порівняно молодої течії юдаїзму хасидів, яких місцеві називали скакунами, а в давнину також китаївцями і каролинцями: “Нинішній рабин пинських скакунів живе в місті Столині і керює величезним колом стрибаючих жидівських розкольників. Він користується великою повагою у своїх сектантів і має на них необмежений вплив. Скакуни не знають суду вище і справедливіше суду Столинського рабина. Вони дивляться на нього як на святу істоту і за велике щастя вважають доторкнутися до нього або до речей, до яких він торкався. Так, наприклад, вони по крихтах ділять між собою недоїки яблук, які їсть Столинський рабин, викидаючи рештки за вікно в натовп своїх шанувальників, які очікують освяченої подачки. Рабин володіє досить значними сумами, що збираються за його призначенням, і … він дуже небідний“. Описана ситуація виглядає як вигаданий, викривлений, гіперболізований образ, створений ортодоксальними противниками хасидів для їх компромітації.

Лесков не був єдиним письменником в творах якого описана подібна історія. Письменик Бен Джуда описував праонука засновника хасидизму, бресловської гілки цього вчення Нахмана з Браслава також як святого не землі: “Ребе сидів по-турецьки в бідних жидівських хижах і кидав їм обгризені кістки від свого обіду, а потім співуче читав їм молитви їхніх предків. Він погойдувався взад і вперед, поки вони билися за ці священні недоїдки. Жиди, охоплені захватом від його гіпнотичних слів, шепотіли, що може бути, ну раптом так вийшло, що ребе Нахман – і є їх Месія“. 

Письменник Йоханн Петровський-Штерн знайшов догматичне поясення ставленню до ружинського цадика Ізраїля Фридмана: “Двір цадика став для жидів новим Єрусалимським храмом, стіл в центрі хасидського застілля – вівтарем, недоїдки з тарілки цадика – останками священицької жертви, а слова цадика – самим що ні на є божественним одкровенням“.

Поліна Венгерова

Можна було б подумати, що історія з недоїдками лише поетичний образ, який виникає в уяві творчих людей, коли вони думають про священну трапезу. Але мемуари Поліни Венгерової, які рясніють деталями побуту, остаточно розвіюють будь-які сумніви. Вона вийшла заміж за хасида і вважала, що наплепи які поширювали проти цієї конфесії юдаїзму безпідставні, виникли в результаті поверхневих оцінок. “Тільки одиницям вдається досягти божественного просвітлення, цілком віддаючись переповнюючому їх захопленню перед Господом. Така людина називається цадиком або ребе, і інші довіряють йому безмежно. У всьому повинна бути краса. Краса ребе проявляється в кожній його дії і викликає величезне захоплення у його послідовників. Хасиди відвідують ребе при будь-який можливості: не тільки для того, щоб вчити Topy або молитися, а й просто щоб побути поруч зі святою людиною і насолодитися його досконалістю. В ребе втілюється Біг, а сам ребе, в свою чергу, втілюється в своїх учнях. У деяких хасидів благочестя доходить до того, що вони змагаються один з одним за право доїсти недоїдки зі столу ребе і з фанатізмом повторюють кожен його рух. Вони дивляться, як він танцює, і танцюють разом з ним.” Лейб Сорес казав, що їздив до Великого Магіда, Дов-Бера з Межиріча для того, щоб “бачити, як він знімає і надягає свої панчохи“, оскільки його рухи були сповнені божественої краси. З цим також пов’язані великі пожертвування які роблять хасиди цадикам. “Ребе є втілення усілякої душевної шляхетності. У ньому Бог являє себе в найчистішому одкровенні. Хіба не очевидно само собою, що життя ребе слід звільняти від низинних матеріальних турбот? Кожен, навіть найбідніший хасид вважає своїм шляхетним обов’язком вносити так званий підьонім – внесок на утримання ребе. У цьому єдиному пориві зливаються найрізноманітніші підгрупи хасидів,” – згадувала Поліна Венгерова. Вона також дала дуже цікаву оцінка причини виникнення рух хасидів – протести проти сухості талмудизму. І хоча експресивна релігійна течія виникла на десятки років раніше за романтизм його дух цілком відповідав настроям європейських еліт середини ХІХ століття. “Це була боротьба зародків містицизму і романтизму з холодним тверезим раціоналізмом. Дійсна, справжня побожність полягає не в розумуванні і складних хитромудрих тлумаченнях Біблії, не в невпинному недосипанні над Талмудом, не в неживих дебатах. Богу слід служити серцем і почуттям. Восторг, пристрасність, екстаз повинні відвернути людину від усього матеріального і піднести його на духовні висоти до гармонії сфер. Так вчать хасиди.”

Перед найбільшою і найважливішою культурною установою Ізраеля – музеєм Ізраеля в Ієрусалимі стоїть скульптура Класа Олденбурга – недоїдок яблука. Він добре вписується в біблійну історію про Дерево пізнання та грехопадіння. Хасиди були певні, що рабин пізнав істину і готовий нею поділитися. Можливо тому саме яблуко привертало особливу увагу послідовників столинського цадика.

 

1 thought on “Незвичайні недоїдки”

Залишити відповідь