Неповнолітня неграмотна шпигунка

Віктор Місіюк, Культура
28/07/2020, Leave a comment

Сто років тому на території Берестейщини пройшов фронт польсько-радянської війни. Військова буря зачепила цивільне населення. Саме тоді чотири уродженки регіону потрапили в один з перших радянських концтаборів.

Матеріали товариства «Меморіал» рясніють особистими справами уродженців територій, які за умовами Ризької мирної угоди опинились в складі Польщі. Масові арешти тих, хто лишився після біженства в Радянському Союзі по так званій «польський справі», як звинувачених у шпигунстві на користь польської розвідки, головним чином проводились в рамах операції НКВС 1935-39 років. Серед тих, хто був арештований було немало тих, хто воював на польському фронті. Усього за звинуваченням у шпигунстві на користь Польщі було арештовано 139 тисяч громадян Радянського Союзу, з них 111 засуджено до вищої міри покарання. При тому за оцінками дослідників реальна агентурна мережа польської розвідки у Радянському Союзі складала близько двох сотень осіб. Але ідеологічна вистава вимагала велетенських антигероїв, навіть фантомних. Цілком імовірно, що коріння режисерів театру абсурду «вигаданого шпигунства» велося ще з часів Громадянської війни.

Одним з перших кроків антиклерікальної, антирелігійної політики радянської влади стала націоналізації Рязанського Казанського Явленського монастиря. Монастирському комплексу знайшли цивільне призначення. Тут розмістили концентраційний табір. Серед документів в’язнів Рязанського концтабору, який розміщався на території давнього жіночого монастиря, є справа №86 в якій є короткий список одинадцяти арештованих за шпигунство. Шестеро зі згаданих жінки. В тому числі три уродженки Берестейщини. Причина їх арешту одна – «шпигунство на користь Панської Польщі». Справа датована 1920 роком. Тобто скоріше за все їх арештували в період активної фази польсько-радянської війни. Перша у списку уродженка Воловельської волості Кобринського повіту Ганна Семенівна Міщенчук. Дві других землячки, уродженки Порохонської волості Пинського повіту. Судячи з запису обидві з самого Порохонська. Софія Денисівна Судос і Явдоха Омелянівна Єсмон. Ганні і Софії було по 17 років. Явдоха старіша на один рік. Незамужні. В справі №296а є список шпигунів на користь Панської Польщі з п’яти осіб. Троє з них вище згадані дівчини, а четверта, судячи з прізвища і ім’я по батьку сестра Ганни – Улляна Семенівна Міщенчук (в списку Ганну записано то як «Мещенчук» то як «Меченчук»).

Усі арештовані селянки. Як могли вони розділяти цінності класових ворогів? Очевидно, слідчі над такими питаннями не замислювались. Марксистські ідеологеми потрібні були для створення штампів, а не для аналізу подій. Не вникали слідчі й у те, що арештовані, судячи з імен їх батьків православні, тобто непольської національності. У випадку з Явдохою окремо записано, що за національністю вона «росіянка». Можливо Єсмон є перекрученим варіантом прізвища відомого литовського шляхетського роду Ейсмонт. Звичайно, зубожіла асимільована шляхта могла зберігати історичну пам’ять і симпатизувати польському війську. Але. Варто прийняти до уваги ще один важливий факт. Про освіту арештанток у згаданому списку нічого не сказано. Але Явдоха і Софія згадані також у справі №296 в списку датованому 30 квітня 1920 року, де сказано, що обидві вони неграмотні.

Що могла вивідати неповнолітня, неграмотна берестейська Мата Харі про радянські війська чи радянську адміністрацію такого, що мало б реальну цінність для польської розвідки? Уявити складно, навіть якщо дуже міцно напружитись. Очевидно, що описаний образ далекий навіть од польської патріотки-шпіонки з твору Дмитра Фальківського «Яніна» щодо провини якої у автора твору були певні сумніви. Дивлячись на невеликий список шпигунів з концтабору в якому є селянка з іншого регіону, 15-річний хлопець з села, лісник, лікар натурально хочеться дізнатись: де ж реальні шпіони, поважні професіонали, акули розвідки? Приводів до незадоволення у дівчат та їх родин були, бо з зими 1919 року вони зіткнулись з тим як виглядає нова «соціалістична законність». На нашу думку саме її, а не великі події типу антибільшовицького союзу Польської і Української республік, чи реальні шпигунські баталії варто барти до уваги. Хоча причини для арешту могли бути й цілком вигаданими.

Документ, який тепер доступний завдяки публікації Григорових «В’язні Рязанського губернського концтабору РРФСР 1919-1923 роки», був розсекречений тільки в 1999 році. Даремно шукати прізвища дівча серед реабілітованих судом районих книгах «Пам’ять» чи у списках товариства «Меморіал» перших жертв диктатури пролетаріату.

  • 12
    Поширили:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *