Нерозумні втрати культурної спадщини

ПроСВІТ, Культура
13/04/2020, Leave a comment

На виклик кинутий Юрієм Валентеєм на тему археологічної спадщини Петра Лисенко любителі історії відгукнулися по-різному. Чим би він не був, сповіддю, новим інтелектуальним челенджем, звинуваченням, провокацією, але мене він не залишив спокійним.

Хочу також описати подію, яка стала моєю професійною «родовою травмою». При нагоді, яка траплялась рідко, я розповідав про неї своїм знайомим і колегам. Але ніколи не було нагоди викласти її папері. В кожній професії є свої брудні моменти, важка праця, певне дистанційоване, якщо не сказати цинічне ставлення до предмету. Я це добре розумію. Але в даному випадку справа не особливій вразливості, романтизмі чи рожевих окулярах.

Віктор Місіюк з факсимільним виданням “Берестейської Біблії”. 2020 рік.

Археологічний музей “Бéрестье” для мене місце надзвичайне. Воно повязане  з витоками міста де зарита моя пуповина. Тут зберігаються свідченням дулібського минулого моїх предків. Збережені в музеї скарби є доказом багатовікових традицій цивілізації, ланкою в еволюції чисельних технологій. На кожному кроці натикаєшся на витоки національної державності. … . Причин для особливого ставлення до археологічного музею більш ніж достатньо. Я дуже високо ціную освітні ініціативи (археологічні свята, конференції і інше) директорки пані Світлани Щерби. Об’єкт унікальний, і, як відомо, в Радянському Союзі єдиний в своєму роді.

Влітку 1996 року я, разом із кількома колегами проходив в музеї «Бéрестье» археологічну практику. Ми брали участь в господарських роботах, які дозволяли підтримати функціональність музею. До прикладу, копали канавку для стоку води здовж тротуару, який веде до музею. Одного дня завгосп, який видавав нам завдання, покликав нас в розкоп для «наведення порядку». До того ми вже працювали знизу, замітали, очищали заволожену землю від дрібного моху, робили інші косметичні роботи. Але в той день довелося побачити дещо інше. Завгосп залазив в будиночки і виймав частини дерев’яних «підлог», які ми мали виносити на верх. Після того, як все було зроблене дерево переклали у тачку і вивезли через бічні двері на газон, поблизу того місця де зараз росте маленький берест. Завгосп зайшов в музей і повернувся з каністрою. Плюхнув з неї на дерев’яні елементи і … підпалив. Знялося полум’я вище людського росту. За кілька секунд деревина перетворилася у купку вугілля. … Ніхто з нас не найшовся що сказати. … Закінчився наш день тим, що ми знову спустились в розкоп. Тут під навісом з боку головного входу лежала велика кількість дерев’яних конструкцій які завгосп брав і укладав на свій смак і розум у порожнини на «підлозі» в будинках. Вони були різної товщини, їх профіль (прорізі, гачки) часом свідчив про особливу роль … .

Найгірше те, що побачене мною не було унікальним випадком. Принаймні таке у мене склалося враження. Якщо так легко заради показної краси можна обходитись з археологічним матеріалом, то можна собі уявити скільки його було втрачено. При тому що ті втрати безповоротні. Отже серед демонстрованих в розкопі залишків середньовічного Бéрестя є неаутентичні елементи, використані не за призначенням. Інвентарних номерів ні на дошках, ні на колекції кісток нема. Це при тому що на проведення розкопок, покриття з метою консервації знайденого дерева спеціальним розчином, будівництво музею і підтримання мікроклімату витрачені великі кошти. Виходить, що з часів відкриття музею не була створена система контролю за станом археологічного об’єкту. Нема фахівців, які стежать за автентичністю його стану. Виходить що археологічна спільнота не створила відповідних правових і інституційних гарантій. До музею не ставляться як до еталону, зразкового прикладу збереження археологічних пам’яток. Він не перевантажений науковими конгресами, симпозіумами, конференціями, фестивалями історичної реконструкції. Не ведеться вузькопрофільна підготовка спеціалістів з середньовічної культури для його обслуговування. В регіоні нема наукової школи, яка б постійно досліджувала різні аспекти відкритої колекції, не діє на базі музею постійна регіональна археологічна експедиція … . Запаси видобутого з розкопу обмежені, можливості їх використання з бутафорською метою небезкінечні. До того ж виникає велике питання щодо самих дерев’яних підлог. Відомо, що в пізніші часи функцію підлоги виконував «тік», доступний і ефективний ізолятор.

Віктор Місіюк на презентації науково-популярного видання “Берестейський мир”. 2019 рік.

Берестейське середньовіччя привертає увагу туристів. Cеред філій Берестейського краєзнавчого музею археологічний музей «Бéрестье» приносить найбільший прибуток. При тому великий туристичний потенціал музею використовується неповно. Розвинути туристичний інтерес можливо, але, звичайно, за умов доброго збереження оригінальних пам’яток.

Культурну спадщину легко втратити навіть у мирний час. Її збереження протебує поважних зусиль, витрати часу, ресурсів. Все це правда.  Але досягнення минулих поколінь, на плечах у яких ми сучасні стоїмо, того варті.

Голова Української науково-педагогічної спілки “Берегиня”
культуролог Віктор Місіюк

 

Залишити відповідь