Ночэнька ты літня

ПроСВІТ, Культура
12/11/2020, Leave a comment

Літні ночі, річковий туман, дівоча краса і закохані над рікою життя. Додайте до тих образів ще молоде вино чи розплетену косу і голова сама закружляє під мелодію вальсу. Так закохувались діди, так губляли голову батьки і ми теж такі були. Було, але не оджило, бо душа вічно молода. Якщо хочете дізнатись де живе молодість – запитайте в Олексія Диковицького.

Як давно, давнэнько,
Був я молодый,
Дывывса на паненок
І выно любыв.

Набэрэжна Пыны,
Над рэкуй туман,
А од туй дівчыны
В голові дурман.

На мосту шампаньскэ,
Квітка в волосах,
Заспывав романса,
Груды тыснэ страх.

Чы мэнэ полюбыть
Молода краса?
Горать чэрвоны губы,
Росплэлась коса.

Вона мні на груды
Голову кладэ:
„Ныхай кажуть люды
Шчо хочуть про мэнэ”.

Ночэнька ты літня,
Дай мні сылы, дай,
Зовсім нэ обомліты,
Втрыматы гэтый рай…

Ой так давно, давнэнько,
Був я молодый,
Шчэ цолував паненок
І выно шчэ пыв.

Залишити відповідь