Нічні бомбардування

Віктор Місіюк, Культура
05/07/2020, Leave a comment

Якщо командування Російської імператорської армії не наважилось активно використовувати дирижаблі в бомбардуваннях, то в кайзерівський армії після втрат двох з трьох дирижаблів на східному фронті од використання дирижаблів не одмовилися. Нове покоління цепелінів, яке з’явилося в квітні 1915 року, мало характиристики які дозволили йому кілька разів взяти участь в бомбардуванні залізничних станій в тилу російських військ. Вони були описані в книзі генерал-квартирмейстра Сибірської армії, старшого керівника по тактиці Військової академії Робітничо-селянської Червоної армії Олександра Сиромятникова “Залізниці і ворожий повітряний флот”, яка була опублікована в Москві в 1926 році. Фрагмент з неї через шість років використав автор книги “Дирижаблі і їх військове застосування” Петро Іонов. Описання вражаюче, як і нищівний ефект. Дирижабль жорсткої конструції  LZ-79 вперше піднявся у повітря 2 серпня 1915 року, а через тиждень 10 серпня рушив у свій перший бойовий виліт. Командиром цепеліна був майор Гойсерт.

На борту германського цепеліна, фрагмент картини ілюстратора Фелікса Швормштедта. 1917 рік.

Кораблі його типу мали чотири двигуни Майбах МС-Х в 210 кінських сил кожен, що розвивали швидкість 94 кмілометри на годину. Довжина в 163 метри дозволяла підняти 16 тон корисного вантажу. Стартував дирижабль з Познані і мав пролетіти 1 500 кілометрів, рахуючі в обидва кінці. Вилетів з повним бойовим навантеженням. На борту знаходилось 1300 кілограмів бомб. При тому вистота була практично недосягальна.

Для того, щоб забеспечити беспеку повітряного судна виліт був нічний. Стартував ввечорі. О десятій вечора з попутним вітром минув Варшаву. Здовж лінії фронту яка проходила на схід від Іван-города, Нарви і Холма палали населені пункти. Але в околиці Берестя було темно, за вийнятком станційних вогнів. Близько 24:00 корабель наблизився до берестейського вокзалу. Спеціальне пристосування дозволяло легко і беспечно для екіпажа скинути бомби.

«Ми були над ціллю. Звучить команда: «До бою!». Всі жили і нерви на кораблі були напружені. Мотори звучали з повною силою. Висотомір показував положення судна майже на 4 000 м. Старший офіцер знаходився в капітанській гондолі у зкидача і у маятникового далекоміра; я за капітанським столом давав потрібні вказівки рульовому.

Корабельний інженер в останній раз доповів мені що все готово, і через рупор з кулеметною платформи в носовому кінці корабля долинули слова: «Кулемет готовий до стрільби».

У цей момент яскраво освітлені залізничні споруди Берестя були під нами, в місті горіли мізерні вогні. У росіян була повна тиша. «Вниз – легку бомбу!». Блиск її вибуху яскраво виділився на тлі місцевого освітлення, удар припав вірно. Потім одна за одною були скинуті 12 бомб по 100 кг кожна. Глухий струс корабля свідчив про те, що вони вибухнули. Вогні на землі згасли, і запрацювали прожектори; російяни шукали нас: ними був відкритий вогонь, слабкий і нерезультативний».

Зберіглося фото знищеної того ж дня цистерни з бензином на станції Жабинка. Можливо, в потяг влучила бомба з германського літака. Або вона стала жертвою бомбардування з дирижабля.

Потяг знищений бомбою 10 серпня 1915 року на станції Жабинка

Далій дирижабль рушив на піденний схід. О 2:30 він скинув невикористані бомби на Ковельський залізничний вузел. Опівдні наступного дня LZ-79 повернувся на базу. Загалом він провів у повітрі 17 годин, подолав 1600 кілометрів.

Через два тижні цепелін знову отримав бойовий наказ бомбардувати ж. д. магістраль Бересть – Барановичі і Бересть – Лунинець.

25 серпня цепелін LZ-79 при повному місяці опівночі знову вилетів на схід. Над Берестєм він летів на висоті 2700 м. Пробиватись довелось крізь дим велетенських пожеж, палала фортеця і місто: “на обох берегах Бугу тягнулися до неба величезні снопи полум’я і клуби диму, приймаючи найхимерніші образи на тлі нічного неба при місячному освітленні“. Командир прийняв рішення не бомбардувати місто, справедливо побоюючись завдати втрат власним військам, які на той час війшли до фортеці. В результаті корабель облетів місто. Оскільки головним завданням було зруйнувати сполучення Берестя з Лунинцем і Барановичами цепелін рушив на схід. Над станцією Жабинка він знизився до 2000 м і скинув 60 і 100 кілограмові бомби. Наступною станцією став Кобринь, після чого дирежабль розвернувся в бік Тевелів, над якими скинув останні бомби на потяг, що проходив в цей момент.

Після війни один з пілотів зустрівся з свідком, який їхав тим потягом під час бомбардування і був свідком паніки, яка виникла в результаті.

Загалом LZ-79 скинув 4440 кілограмів бомб. Крім бомбардувань Берестейського і Ковельського залізничних вузлів він двічі використовувався в авіанальотах у Франції. В січні 1916 року під Парижем цепелін був пошкоджений французьким вогнем після чого не відновлювався.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *