Окно замэрзло

Віктор Місіюк, Культура
16/02/2021, Leave a comment

Вірші Олексія Диковицького з серії про коваля Гриця виділяються трапним детальним реалістичним описанням обставин традиційного побуту,  доступними забавними сюжетами, багатством регіональної лексики і барвистим гумором.

Гриць знову береться за справу. Як би не хотілося лиху витеребти крижаним диханням все живе, а на нього управа найдеться, ще й так, що справжнього героя ніхто і не помітить крім майстра слова. Гостре, гаряче і дзвінке слово в руках поета не гірше за дідову зброю. Припече навіть нечистого.

Окно замэрзло, так красыво,
Мороз ныхай покажэ сылу!
Нэ тэ, шчо парэ літ остатніх,
Снігу нэ вбачыш коло хаты…”
Так думав Грыц, як пробудывса,
Нішчо спываючы побрывса,
Почув – холодновато з ранку,
Пуйшов по дровы, взяв запалкы,
Газету, шчэпкы – пудпалыв,
Чайку горачого налыв.
“От зарэ швыдко потэпліе,
Стара пробудытса – вспотіе!
Мороз нэ страшный, як е дровы,
Гэтыйі спалым – будуть новы.
Запас шчэ літошній оставса,
Швагер прывюз був, постаравса.
Так шчо горыть ольха, бэроза,
Нэ налякаеш нас, морозэ!”
Дывывса на огонь коваль,
І думав, як вун топыть сталь?
Тысячу раз тэ в кузні бачыв,
Ну чудо, чудо нэ іначэй!
Мынула нідэ вжэ годына,
Тэплій зробытыса повынно,
А не! Хоть ты бэры кожух,
Провірыв грубку – нэ потух,
Горыть огонь там як шалёный,
“Шчо за холера? Чы законы
Спродвічны бульш вжэ нэ працують?
Чы то мороз аж так лютуе?
Выйты на двур хыба шчо трэба…”
Пуйшов і дывытса на нэбо,
Сонца ныма, алэ е… чорт!
Набрав, проклятый, снігу в рот,
Як дмухнэ, коб його просылы,
А з рота – лід, нэчыста сыла!
Впав з нэба птах сколівшый камнём,
Вун заморозыть всіх на амэн!
Лэтае, скачэ, іній в бороді,
І дэ шчэ дмухнуты глядыть.
Наш Грыц до кузні скокнув в мыг,
Пудняв огонь ковальскый міх,
А на стэні – старая піка,
Шчо лэгко вбыты чоловіка,
Вона од діда тут высіла,
Провіру на нэчыстуй сылі!
Нагрівшы сталь ажно до біла,
Грыц пікуй в чорта! Ну як, мылый?
Туй закрутывса, закрычав,
Крывывса, вывса аж пропав!
І на дворі зробылоса тэплій,
Ожыв птах, в нэбо полэтів.
І тут знаёмый з хаты чуе крык,
Родный, Грыц до його прывык:
“На старость ты зовсім здурів,
Як баню хату натопыв!
Поснуласа, спотіла вся,
Іды, провір як там тэ новэ порося…”
Грыц промовчав, зробывшы шчо казалы,
Ну нашчо навэт коб стара про чорта знала?

Залишити відповідь