Опікун монастирів і протестантських зборів

Віктор Місіюк, Культура
06/07/2021, 1 Comment

Єпископ Паїсій Черкавський зробив 9 травня 1624 року запис про перших ктиторів Яблочинського монастиря. Першою згадана донька Богуша Михайла Боговитиновича  Федора Пронська. Другими її син і невістка: “которое право так давное як і новое выданное от славной вічной памяти от велможных их млстей княжатей Александра Пронського каштеляна Троцкого и малжонки его ей милости княжны Теодори Сангушковны пани троцкой дідички тых добр“. Біографія другого ктитора Яблочинського монастиря, сина Семена Пронського малодосліджена і при тому надзвичайно насичена, варта окремої великої праці.

Гробовець на горі Марухна. Берестечко

Молодий княжич виховувався початково при дворі своїх вітчимів. Після смерті першого чоловіка Федора Пронська виходить заміж за ґнєзненського каштеляна Анджея Тшебуховського, а після смерті останнього в 1563 році за хелмінського підкоморія Міхала Дзялинського. Частина дослідників вважає, що саме там хлопець мав вперше познайомитись з протестантизмом.  Певний час в 1565 році вчився в стразбурзький школі Іогана Штурма, відомого противника антитринітаризму. В 1567 році потрапив до школи в Лондоні. Олександр Пронський провів молодість при дворі французького короля Карла ІХ. Вчені вважають, що з іноземних мов він добре володів латиною, французькою, польською, а також німецькою і італійською. Навчався син Федори Пронської також в Гейдельберзькому університеті.

В 1573 році Олександр Пронський був єдиним представником Великого князівства литовського в посольстві, яке запросило на королівський трон Річі Посполитої Генриха ІІІ Валуа. Під час посольства представляв саме литовських протестантів. Був причетний до розмежування Берестейського і Підляського воєводств, вирішення конфлікту між волинськими і коронними магнатами. З 1575 року литовський стольник. Був у таборі прихильників Стефана Баторія. В 1578 році в луцькому замку мати подарувала Олександру замок і місто Берестечко з прилеглими селами. До 1585 року костел в Берестечку став протестантським, бо в тому році проповідником в ньому був Ян Ласький. В 1580 році князь купив пляц на користь віленського збору. Після смерті Баторія Пронський в 1587 році підтримав Максиміліана ІІІ Габсбурга. По програній битві виїхав на еміграцію до Праги, був амністований. В 1591-95 роках займав посаду троцького каштеляна.

Печать Олександра Пронського

Першим чоловіком Федори Сангушківни, доньки польного литовського гетьмана Романа Сангушко, був підляський воєвода Станіслав Радзимінський (1588 – 1591). З першого шлюбу у неї лишилась донька Ганна. Од другого чоловіка князя Олександра Пронського Федора народила синів Олександра-Октавіана та Юліана-Іллю. Подружжя прожило разом усього кілька років. Відомо, що Олександр особисто дбав про старих слуг: “слуги мои старыє каждый з нихъ водлугъ лѣтъ и заслуги своих яко, который чого был годєн за службы своє , досыт слушную и скутечную заплату и нагороду от мєнє самого узять“.  А винагороджувати нових слуг просив свою дружину.

В березні 1595 року Олександр Пронський брав участь в синоді євангельсько-реформованої церкви в Кракові. В серпні 1595 року підписав рішення протестантського Торунського генерального синоду через свого представника Кшиштофа Країнського. Синод підтвердив прийняття його пожертви. Князь почувався погано і помер в тому ж році.

В Берестечку на північному боці цегляного гробовця збереглася таблиця з написом “Олександр Фрідріхович Пронський, каштелян, помер року 1601, останні дні березня”.  Але така інформація протирічить низці інших фактів. В 1596 році патроном берестейської протестантської громади стає Андрій Лещинський. В 1597 році тривають судові процеси стосовно маєтків недавно померлого князя. 

Гробовець князя Олександра Пронського поблизу Берестечка

Одним з найскладніших питань є релігійна трансформація Олександра Пронського. Більшість вважає, що початково він був православним. В якийсь момент свого життя, навідуючи Рим, мав стати католиком. З чисельних фактів відомо, що він належав до євангельсько-реформаторської церкви. З того одні роблять висновок, що він був і до кінця життя лишався кальвіністом. В той же час Тадеуш Стецький прямо пише про те, що князь був соціанином. Справа в тому що кальвіністи і соціане довщий час були єдиною церквою і, навіть, після розриву між ними зберігались тісні стосунки. Про соцініанські симпатії Пронського свідчать кілька фактів. Його згадують як найбільш впливового світського представника тієї течії. Більше того, його маєток, місто Берестечко, перетворилось в центр антитринітаризму. В 1639 році тут пройшов навіть один з синодів. Приблизно в той же час сюди перебрався онук Фауста Социні письменик, богослов Андрій Вишоватий. Відомо, що Чаплиці продовжували утримувати берестецький аріанський збір. В джерелах плутаються щодо того, хто заснував в Берестечку соцініанську школу Олександр Пронський чи його спадкоємці. Отже князь міг бути причетним до розширення антитринітарської освіти. І, в решті решт, одним з самих яскравих аргументів є пірамідальний гробовець зведений на могилі Олександра Пронського поблизу Берестечка. Находиться він на “горі Маруха”. Цікаво, що таке ім’я, Маруха, носила рідна сестра князя, яка померла дитиною. Гробовець находиться поза містечко і має 16 метрів в висоту. Існує легенда про те, що князь наказав поховати себе в срібній труні підвішеній у повітрі в пірамідальному гробовці, для того, щоб його тіло “не з’їли миші”. Єдина в своєму роді з поховань XVI століття на території сучасної України має аналоги, які зводились на могилах антитринітарії. При тому варто підкреслити що сам князь і його дружина до кінця свого життя зберігали зв’язок із руською канцелярською книжною традицією. Його релігійні погляди не заважали йому лишатись ктитором одного з так званих підляських православних обителей, Свято-Онопріївського монастиря в Яблочині. Другою православною громадою якою наполовину за спадковим правом опікувався князь і його дружина був Милецький монастир на Старовижівщині. В часи Ренесансу, за умов традиції ктиторства, землевласники в Річі Посполитій могли бути одночасно храмів різних конфесій. 

 

 

1 thought on “Опікун монастирів і протестантських зборів”

Залишити відповідь