Темпераментна Емерціяна

Віктор Місіюк, Культура
15/11/2020, Leave a comment

Чи знають сучасники як складалося особисте життя власника Тересполя і Володави, берестейського війта Людвика Потія? Першою дружиною була волинська каштелянка Ганна Загоровська гербу Корчак, на який Потій оженився 2 вересня 1692 року. Їх спільні діти померли в дитячому віці. Саму Ганну поховали в 1707 році в каплиці Потіїв костелі бернардиців в Бересті.

Значно більше відомо про другу дружину магната. Над блакитним дахом палацу Потіїв в Ружанці на  позолоченому куполі був подвійний герб Потіїв і Варшицьких. Гетьман безперечно будував палац з думкою про дружину і спільних з нею нащадків. Весілля представників обох родів відбулося в лютому 1709 року в Ченстоховському монастирі. За дочку коронного мечника, ленчинського старости Станислава Варшицького Агнешку Емерціяну (близько 1690 – після 1759) було призначено 100 тисяч злотих посагу. Родина Варшицьких з особливою увагою ставилося до ченстоховської святині і паулинів. Тож заснування Людвиком Потієм монастиря у Володаві паулинів також було не випадковим.

Гербовий картуш Людвика Потія в центральній частині якого його родивий герб поєднано з гербом Емерціяни

Якщо Лювика Потія злі язики називали підступним безпринципним інтриганом, то його дружину вважали не тільки учасницею світських скандалів, амурних пригод, але дуже темпераментною психічно незрівноваженою людиною. На думку Катерини з Білинських де Бесенваль кожен бачив, що вона шалена. Софія з Сенявських Денгоф згадувала, що Емерціяна не змогла бути присутня на хрестинах кумою разом із чоловіком Софії оскільки на той час “була хвора на голову“. Дослідниці Божена Попьолек, Уршуля Кічінська, Агнешка Слаби підозрюють, що йшлося про приступ шизофренії або депресії. Вони ж вважають, що слова Йоанни з Сенявських Потоцької “кажуть ma belle personne в середу ошаліла” стосуються саме Емерціяни. Дослідниці стверджують під час приступів Емерціяна ховалась у варшавських монастирях, де її відвідувала Сенявська і додають, що приступи швидко проходили. Ельжбета Сенявська в 1716 році згадуючі, що дружина гетьмана гостювала у бережанських кармеліток, називає її “хворою небогою“. В 1727 році вона ж пише в листі: “Потіїха знову хвора“. Очевидно, що причин для психозу було немало, в тому числі й викликаних травматичним особистим життям.

Після одруження Потій з дружиною, яку він був старіший на четверть століття, певний час жили в маєтку Варшицьких в Ліготі. По дорозі до з Ліготи до Берестя юна Емерціяна втратила свою першу дитину. Викидень стався в Варшаві. Дитину поховано в варшавському монастирі паулінів (варто підкреслити черговий зв’язок родини з цим роденом). В наступному році в Ружанці народилася друга донька – Розалія. Але й вона померла у малолітньому віці. Ще за рік народилась третя донька – Христина. Прожила вона лише кілька тижнів. За два роки в Тересполі народилась четверта донька Емерціяни. Вона також померла через кілька років. В 1716 році народилась в Ружанці Мар’яна єдина з дітей, яка досягла досягла сталого віку. Шоста донька народилася в 1719 році в Дрездені. До родинної хроніки Людвиг Потій записав її як власну дитину, але не встиг записати її ім’я оскільки вона померла немовлям, а народилась далеко од берестейських резиденцій великолитовського гетьмана.

Емерціяна Потій, 1717 рік, автор Адам Маньокі

Сучасники пліткували, що у короля Августа Фридриха було чи то 300, чи то 500 коханок. Інші казали, що в нього їх стільки, скільки днів в році. За іншими плітками, опублікованими Карлом Людвігом фон Пелніцем в 1734 році, у короля було три сотні позашлюбних дітей. Сам він признавався до одинадцяти. Одного з них, Мавриція Саксонського, Людвик Потій допоміг зробити курлянським герцогом.

В 1717 році придворним художником Августа ІІ став угорський художник Адам Маньокі (1673-1757). В 1718 році він написав портрет Емерціяни Потій, який знаходиться в королівському палаці в варшавських Лазенках. На ньому дружина гетьмана представлена в кавалерійському костюмі: з розовою кокардою на шиї, в трикутному капелюсі, жустокорі, сукні з глибоким декольте і незмінному корсеті – причині багатьох проблем жіночого здоров’я.  Твір Адама Маньокі емансипованістю і еротизмом дорівнює інтимному портрету Людвика Потія. Емерціяна представлена як упевнена себе, свідома враження яке справляє на інших модниця. Інший придворний художник Августа Міцного Луї де Сільвестр, автор чисельних королівських портретів, в 1724 році написав парадний портрет дружини великолитовського гетьмана в сукні з “шевейцарським поясом” з незмінно глибоким декольте.

Увага придворних художників до гетьманської дружини невипадкова. В літературі трапляється інформація, що Емерціяна вже з 1715 року була королівською коханкою. Тому навіть  єдину спадкоємницю Людвика Потія частина авторів вважає позашлюбною дитиною. Наступну доньку Емерціяни, яка до того ж народилася в 1719 році в Саксонії, дослідники в одноголосно називають позашлюбною дитиною короля. Відомо, що король призначав своїй коханці платню,  чим дав привід для чисельних пліток. Через три роки після того, як дружина великолитовського гетьмана народила позашлюбну доньку, Потій отримав найвищу посаду віленського воєводи, що давало йому п’яте місце в сеймі Річі Посполитої. Емерціяна охоче почала титулуватись віленською воєводиною.

Емерціяна Потій, 1724 рік, автор Луї де Сільвестр

Подружжя Потіїв вважали палкими союзниками на полі політичних баталій, чого не можна сказати про їх подружню вірність. Серед коханків Еменціяни згадували коронного стражника Стефана Потоцького. Пліткували також, що гетьманиха кохалася з королівським сином, Маврицієм Саксонським, молодшимвід неї на шість років. Сам Маврицій згадує про неї у своїх мемуарах, згадуючі як подружжя Потіїв в 1726 році заступилися за нього перед Флемінгом він цитував кумедні слова останнього: “Пані Потій говорила зі мною французькою мовою, поки її чоловік розмовляв зі мною латинською мовою, говорили вдвох одночасно, так що я нічого не розумів“. Мовні симпатії свідчать серед іншого до приналежності різних поколінь: латиномовних вихованків єзуїтів ХVII століття і франкофонів XVIII століття. В листах написаних польською мовою до Ельжбети Сенявської жінка часто вставляла французькі цитати. У вересні 1730 року, неповний рік після смерті першого чоловіка, Емерціяна вийшла заміж повторно за генерала лейб-гвардії Августа Міцного Жозефа Александра де Монморансі. Розпродала свою власність і вихала у Францію, де в 1766 році була опублікована написана нею книга “Мемуари графині Монморансі (графині Потій, вдови Жозефа-Александра, графа Монморансі) проти принца Тінгрі, графа Монморансі та сера Дескле-де-ла-Салле“.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *