Паломники лишились в Пинську

Віктор Місіюк, Новини
21/09/2020, Leave a comment

Близько тисячі хасидів залишилися відзначати Новий рік в Пинську, бо до Умані, головного місця паломництва, їх так і не пропустили, Журналістка «КП» Оксана Бровач поцікавилась як проходило свято.

Більше тисячі хасидів приїхали в Пінськ відзначати єврейський Новий рік. Фото: Віктор ДРАЧОВ
Більше тисячі хасидів приїхали в Пинськ відзначати єврейський Новий рік. 

– Дивись-дивись, як в кіно! Які вони … незвичайні, – перешіптуються жінки біля магазину, потайки вказуючи на двох високих чоловіків в Таліта – білих покривалах, якими покривають голову під час молитви.

Таким Пинськ сучасні його жителі точно не бачили. Місто заполонили хасиди: з пейсами, в сюртуках, в заправлених в гольфи брюках, чорних капелюхах і круглих волохатих шапках-штраймл. І справа навіть не в незвичайних шатах , хоча вони теж привертають увагу, а в їх кількості!

До вечора п’ятниці в Пінськ приїхали близько тисячі хасидів. Тут вони зібралися відзначати Новий рік – Рош ха-Шана. Для  райцентру це стало одночасно і великою подією, і майже що гуманітарною катастрофою.

Так спонтанно розмістити всіх гостей в готелях виявилося неможливо - для них влаштували наметове містечко. Фото: Віктор ДРАЧОВ
Так спонтанно розмістити всіх гостей в готелях виявилося неможливо – для них влаштували наметове містечко. Фото: Віктор ДРАЧОВ

– Ми другий тиждень не спимо і не їмо. Вони ще до кордону вирішили заїхати до нас і тут помолитися святому цадика Аарону Першому (похований в колишньому передмісті Каролін в Пинську праведник, засновник Кароліно-Столінського династії цадиків). Його могила знаходиться на території школи, але вона не упорядкована. Вийшов молебень на 300 осіб біля паркану школи. Після цього вони на свій страх і ризик масово виїхали на державний кордон, – розповідає Юхим Дурнопейко, керівник світського громадського об’єднання «Жидівське культурно-просвітнє товариство ім. Хаїма Вейцмана» в Пинську.

Штаб-квартирою на час свята стала єврейська школа в Пінську. Фото: Віктор ДРАЧОВ
Штаб-квартирою на час свята стала єврейська школа в Пінську. Фото: Віктор ДРАЧОВ

Славу жидівського містечка Пинськ має з XVIIстоліття. Досить велика громада є в місті і зараз. У Пинську працюють синагога і велика єврейська школа «Бейс-Агарон». Коли стало зрозуміло, що хасиди з кордону їдуть в Пинськ, місто і громада в терміновому порядку взялися організовувати свято.

Коли вони прибули, ми були поставлені перед фактом. І зрозуміли, що нам нікуди їх розміщувати – місць в готелях не вистачає. Їх стала прибувати незліченна кількість! І в хаотичному порядку – у них немає керівника, вони все самі по собі їдуть. З різних країн – Канада, Ізраїль, Великобританія, різними групами, дорослі, сім’ї з дітьми. Ми оперативно створили робочу групу в міськвиконкомі і стали вивчати, які є проблеми, чим треба допомогти, – каже Валентина Кулак, начальник відділу ідеології Пинського міськвиконкому.

Намети ставили прикордонники і МНС. Фото: Віктор ДРАЧОВ
Намети ставили прикордонники і МНС. Фото: Віктор ДРАЧОВ

Пинськ готувався до того, що гості будуть тут до неділі 20 вересня.

Ми відразу їм оформили дозвіл на масову молитву в суботу та неділю, щоб все було в рамках закону про масові заходи. Вони не просили, але ми знаємо, що вони все одно вийдуть. Ну а якщо по місту будуть співати і танцювати – це свого роду культурний обмін, – продовжує Валентина Кулак.

Так хасиди святкують Новий рік в Пінську. Фото: Віктор ДРАЧОВ
Так хасиди святкують Новий рік в Пінську. Фото: Віктор ДРАЧОВ

ВИДІЛИЛИ ЛАЗНЮ, А МИЛИСЯ В РІЧЦІ

Поки місто шукало, куди поселити всіх поломників, як їх розсадити за столами і нагодувати, хасиди молилися, гуляли по місту і … купалися в річці.

Попросили у ЖКГ виділити їм баню для миття, але виявилося, що лазня їм не підходить – ритуальне обмивання може бути тільки в проточній воді, а в лазні вода з центрального водопроводу. Тому вони милися в Пине, ось прямо тут, на міському пляжі, на пристані роздягалися і вмивалися, – розповідає Віктор, місцевий житель, який застав ці процедури.

У п’ятницю ввечері хасиди стали збиратися у дворі єврейської школи. Сюди вони приїжджали на таксі – за чутками, за дорогу від Гомеля до Пинська з пасажирів брали 300 доларів. Підїхало й кілька великих автобусів на гомельських номерах по 50 чоловік кожна. Приїжджі на місцевості орієнтуються дуже швидко: йдуть до своїх одновірців, минаючи спілкування з людьми, в яких можна дізнатися господарів місця, де їм дали притулок.

Хасиди молилися, щоб українські прикордонники впустили їх у країну, але дива не сталося. Фото: Віктор ДРАЧОВ
Хасиди молилися, щоб українські прикордонники впустили їх у країну, але дива не сталося. Фото: Віктор ДРАЧОВ

Вони прибувають і прибувають … Куди ми їх поселимо? Давайте в сусідній школі мати попросимо? У класах ляжуть на мати. А що робити? – радяться на місці представники ситуаційного штабу.

В результаті для ночівлі віддали готель «Прип’ять», спортивний готель, один з гуртожитків Поліського університету – там зарезервували два поверхи для сімей з дітьми. Решта ночували в наметах і в класах. Були й такі, хто прихопив з собою ковдри, які на кордоні роздавав Червоний хрест – на цих ковдрах туристи спали прямо в фойє готелю.

На подвір’ї школи МНС і прикордонники поставили намети. ЖКГ привезло сміттєві баки – правда, це не гарантувало порядку: одноразові тарілки і пластикові пляшки так і валялися під ногами, що особливо турбувало пинян. Встановили біотуалети, зробили додаткове освітлення, притягли бочку з питною водою … . Домовилися навіть з санстанцією, щоб вона опрацювала місця скупчення людей. Запросили на чергування машину швидкої допомоги і міліції … .

Хасидів прихистила єврейська школа. Фото: Віктор ДРАЧОВ
Хасидів прихистила жидівська школа. Фото: Віктор ДРАЧОВ

Треба розмістити, нагодувати, помити, убезпечити тисячу чоловік. Це не жарти! Ми розраховували, що ми приймемо 300-400 чоловік, в крайньому випадку – 500. І коли ми дізналися, що буде більше … – хапається за голову Юхим Маратович, керівник світського жидівського громадського об’єднання. – Це надзвичайна ситуація! Для Пінська це надзвичайна пригода! Проблема ще й у тому, що у нас не багато іврітомовних – в основному, це викладачі традицій з жидівської школи. Ми їх призначили волонтерами, щоб вони допомагали координувати роботу.

– Усі витрати лягли на нас?

– Так.

– Чи вони заплатять?

Тих, хто в готелі, відправляємо на ресепшен – вони заплатять. А як їм пояснити, що треба заплатити МНС або тій ж санстанції за те, що вона продезинфікує місце, де вони будуть їсти? – міркує Юхим Дурнопейко.

– А хто їжу готує?

 Кухарі нашої жидівської школи. Вони вже з ніг валяться, всі, хто був, вийшли, працюють цілодобово. Школа закуповує продукти в Білорусі – у нас є підприємства, які отримали знак Кашрута і випускають кошерні продукти, так що їжа буде відповідна.

– Це величезні витрати.

– Так, це величезні гроші. Але наша справа зробити так, щоб сьогодні Білорусі не було соромно за те, що ми їх залишили на вулиці. Щоб місту не було соромно, щоб особисто мені не було соромно перед містом, що ми як-небудь це все зробили. Ми не можемо осоромитися. Білорусь – дружня країна, і було заявлено, що ми докладемо всіх зусиль для того, щоб перебування цих людей в Білорусі було безпечним, більш-менш комфортним, наскільки це можливо … – робить висновок Юхим Маратович.

Тут же він по черзі відповідає на дзвінки: «Не вистачає стільців!», «Раптом всі не помістяться?», «Треба просити у МНС ще намет

Хасиди багато моляться, і свято для них - час для ще більш старанної молитви. Фото: Віктор ДРАЧОВ
Хасиди багато моляться, і свято для них – час для ще більш старанної молитви. Фото: Віктор ДРАЧОВ

Президент сказав, що нам треба на благо батьківщини попрацювати, проявити гостинність. Давай, дорога, тримайся, – з легким натяком на іронію закінчує телефонну розмову Юхим Дурнопейко.

«НА СТОЛІ ПОВИННА БУТИ ГОЛОВА»

Зазвичай ми громадою в синагозі збираємося на вечірню молитву. Потім у нас спільна трапеза, вона відбувається за певним ритуалом. Є страви, які обов’язково повинні бути на столі. Це виноградний сік або вино кошерне, булка хала – на це свято вона кругла. Обов’язковий мед, щоб рік був солодким – в нього макають халу. І голова на столі повинна бути – в старі добрі часи була бараняча голова, зараз риб’яча. Кожен з учасників трапези повинен відщипнути по шматочку від голови, щоб в наступному році ти не пас задніх, а був в голові. Потім обов’язково морква, яблука – це все теж вмочається в мед. Гранат – символ єидівського народу, ми єдині, як зерна граната, – перераховує, як накривають стіл на Новий рік, Михайло, член пинської громади.

Перед настанням шабата Михайло не виглядає веселою і радісною людиною, який смакує наступ великого свята.

Після трапези у нас вільна програма. Хасиди любителі поспівати, потанцювати, але ми більш стримані люди. На наступний день в шабат ранкова молитва, денна, вечірня – і трапеза. Після закінчення денної молитви трублять в спеціальний ріг, який називається шофар. Це робить шанована людина, це, вважається, велика честь. Ми два дня святкуємо. Але в цьому році я, пинянин, не знаю, куди мені приткнутися, чи зможу я взагалі сунути ніс в синагогу … Напевно, вдома буду, – знизує плечима Михайло.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *