Панславістський проект рев’ятицького старости

Віктор Місіюк, Культура
16/02/2021, Leave a comment

Рідний брат ад’ютанта Тадеуша Костюшко, Юліана Німцевича був власником маєтку Адамково, яке нині находиться в складі Берестя. В 1807 році Станислав Німцевич, який тоді займав посаду рев’ятицького старости підготував проект який передбачав об’єднання шляхти в рамах Російської імперії з метою покращити стан населення регіону. Він закликав створювати спеціальні комітети, які б домагались підтримки з боку населення, переконати його в тому, що “їх щастя і успішність неразривно пов’язані зі щастям і успішністю російської держави”. Наслідком відданої праці на користь Російської монархії мало бути отримання більших політичних прав і матеріального достатку.

Німцевич був далеко не одинокий щодо планів відновлення шляхетської демократії, хоча його проект випереджував їх по часі. В 1809 році імператор в розмові з князем Адамом Чорторийським вперше заговорив про те, що варто було б відновити Річ Посполиту у тісному союзі з Російською імперією. В 1810 році Чорторийський представив проект відновлення автономії Великого князівства литовського. В 1811 році проект князь Михайло Клеофас Огінський представив два проекти відновлення в складі Російської імперії Великого князівства литовського, яке б включало серед іншого території Волинської, Київської, Подільської губерній і Тернопілського округу, тобто землі втрачені князівством перед Люблинською унією. Мовою діловодства на його території мала бути польська. В 1811 році імператор Олександр І підтримав проект відновлення Річі Посполитої, але поставив його в залежність від позиції австрійського і саксонського монархів. На чолі Річі Посполитої мав стояти російський імератор, який буде також носити титул польського короля.

Стефан Константинчак вважає, що така позиція була пов’язана з панславістськими поглядами автора проекту. В 1811 році в Мінську за ініціативою Огінського було скликано з’їзд проросійської шляхти, яка взялася за організацію постачання російської армії. В часи наполеонівських військ Станислав Німцевич саме активно займався організацією постачання російської армії, з приходом французьких військ виїхав до підконтрольного російському імератору Києва і повернувся до Адамкова тільки в лютому 1813 року, коли загрози з боку наполеонівських військ вже не було. За свою підтримку російського уряду Станислав Німцевич був нагороджений імператором медаллю на честь Вітчизняної війни, а також орденами Святої Ганни і Святого Станіслава.

Залишити відповідь