Паху лыстя не чую …

ПроСВІТ, Новини
08/09/2020, Leave a comment
“Пропав нюх!” Для собаки таке твердження просто приречення. Для хворого одна з ознак цьогорічної пошесті. Для детектива – втрата професійного навику. … Ми звикли до того, що ті, хто втратив зір, слих – інваліди. Але як бути з тими, хто втратив нюх? Ким є людина яка не тримає “ніс по вітру”, не чує пульсу життя, вітру змін? Без нюху повноту життя уявито складно. Ще одна багатогранна тема, яка пов’язує стан духа і тіла з поетичної скарбонки Олексія Диковицького.
Такэйі тяжкэйі восэні,
Як пэрэд народынамы свойімы сорок восьмымы,
Нэ пам’ятаю…
А хыба колышнійі, воны булы такымы простымы?
Коб знав я…
Алэ паху лыстя, шчо жовтіе,
Якый був для мэнэ ліпшый за одеколоны любыйі,
Нэ чую…
Шчо гэто? Дэ воны зныкають, радості простыйі?
Ратуюс…
Бо як бы одмэрла частына тіла,
Вон ашчэ е, алэ ныбы чужа, і як бы раптоп опустіла,
Хочэ забраты
Всёго мэнэ, тэ шчо осталоса, тыйі рэшткы сылы
Як нэ отдаты?
А мо й нэ варто бытыса
За тэ, нэбачнэ? Абы було одітыса, найістытса, напытыса?
Як друг,
Шчо плюнув і раптом з журналіста дворніком рэшыв зробытыса…
Вун змуг.
Мэтла, кажэ, думкы жэнэ,
Вун восэнь, так бы я, любыв колысь… Тэпэр вжэ не,
Бо лысте – смітте…
Не! Не! Такыйі зміны можэ не… Точно шчэ не! Нэ для мэнэ!
Шчэ пожыты?!
Крэпко ступыты
На тротуар помытый
Другом, дворніком-журналістом…
Так навколо чысто,
Бэз лыстя,
Бэз запаху,
Прах оно.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *