Пелагонський митрополит

Віктор Місіюк, Культура
11/09/2020, Leave a comment

Князь Василь Костянтин Острозький прийняв у своїх маєтках кількох православних архієреїв-емігрантів. Серед них митрополит Лука Сербин, мукачівський єпископ Амфілохій і пелагонський митрополит Єремія. Усі вони певний час отримували від князя-патрона права на західнополіський Михайлівський-Степансько-Підкомаровецький монастир. В листі 5 листопада 1603 року князь згадує про піддання монастиря пелагонському митрополиту. Коротенька згадка про цей факт дозволяє реконструювати широкий історичний контекст в який було вписане регіональне церковне життя.

Монастирська церква Степанського монастиря

Єпархія міста Гераклеї стала Пелагонською митрополією в ті часи, коли місто змінило давню грецьку назву на слов’янську Бітола. Про життя місцевого митрополита Єремію відомо небагато, але й немало. У всіх джерелах згадується, що він був греком. В 90-х роках XVI століття був одним з двох православних архієреїв, які відвідали Тюбінгенський університет. Зі спогадів професора Мартина Крузе виникає, що Єремія прибув сюди вдруге, дванадцять років тому він був разом із відомим охридським архієпископом Гавриїлом, який займав кафедру спадкоємиці Першо-Юстиніанської церкви з 1572 по 1587 роки. Людина яка належала до освіченого церковного середовища не могла не бути помічена вселенським патріархом, який до того ж вів переписку із згаданим германським університетом. В 1585 році помер відомий перекладач, книжник, пелагонський владика Григорій. В цей час на його місце був висвячений Єремія. Рукопологав його костянтинопольський патріарх Єремія. Був митрополитом в Бітолі, в соборній церкві святої Параскеви П’ятниці (Света Петка). В 1586 році він приїжджав разом з охридським архієпископом Гаврилом до царя Федора Івановича. Митрополит скаржився на утиск з боку турків і борг в 40 тисяч аспрій. Отримав велике подаяння повернувся додому. Як вже згадувалось, в 90-х роках Єремія побував в Священій Римський імперії, в тому числі в Тюбінгені і Нюрнберзі. За півтора роки до наступного приїзду за милостинею він вирушив з сербської землі, у Молдові чи Семигороді потрапив в полон до кримців, які воювали з молдавським господарем Ієремією Могилою. Пробув у полоні тиждень. Визволений завдяки воєначальнику імператора Священої Римської імперії Юрію Бастагатману (очевидно що прізвище дещо спотворено перекладачем, але може допомогти локалізувати місце згаданих подій). В татарському полоні залишилося кілько священиків, слуг і перекладачі які були з митрополитом. Тому Єремія почав шукати тих, хто міг би йому допомогти в подальшій подорожі. Далій він вирушив у «литовську землю». Був у Львові, Острозі. Саме в цей час він на довще затримується в Степані. І в тому ж 1603 році добрався до Могилева. В 1620 році пелагонський митрополит надіслав могилевському православному братству гостинністю якого він користався по дорозі до московського царя лист в якому підтримував братчиків у стійкості в православній вірі, “праведності обраного шляху”. 19 грудня 1603 року перетнув кордон з Московським царством в Мстиславлі. 25 квітня 1604 виїхав зі Смоленська у Москву. Разом із ним був візниця, якого він найняв у Перемишлі, а також слуги і «два племінника». Згодом в Москві з’ясувалось, що з «племінниками» митрополит познайомився «литовському місті Острозі» і взяв з собою як перекладачів. Виявилося, що вони якимось чином пов’язані з Каменицьким, свояком покровителя самозванного московського царя Лжедмитрія князем Адамом Вишневецьким. Перекладачі заперчували свій зв’язок з Каменицьким кажучі, що він “лютор”, а вони грецької віри.

Церква Света Петка, Бітола

Після повернення у Бітолу через турецькі податки пелагонський митрополит був змушений знову рушити за милостинею. Перебрався у волоську землю, де прожив 16 років. Через війну волоського господаря перебрався до Угорщини. Угорський король оддав йому під опіку православних селян з Миколаївським собором в місті Мукачів (в текстах передається як Лукашів), де він служив  чотири роки. Одпущений для зустрічі з єрусалимським патріархом Феофаном до Києва. Паріарха митрополит не застав і вирішив знову поїхати до московського правителя. Кордон з Московським царством перетнув в Путівлі, де жив до отримання дозволу, за рахунок місцевого воєводи. В Москві пробув з вересня 1622 до вересня 1623 року. Митрополит Єремія отримав багату «дачу» од московського царя і московського патріарха. Далій згадки про пелагонського архіпастира зникають. Але з наведеного видно, що людиною він був неперсічною і варто пошукати сліди, які могли лишитися по ньому на Погоринні.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *