Перший подих і посмішка

Поет Павло Мельник зі Старого Чорториська у Маневицькому районі, написав вірш в якому описав життя від народження, юності і аж до глибокої старості:

Перший подих і посмішка, перше в житті моє слово, 
Ніби вчора зробив, а пройшло вже багато років. 
Промайнуло дитинство, пора, де все дуже казково, 
І, мов птах сизокрилий, за обрій помчав від батьків. 
Заховав я дитинство в ромашки й поля волошкові, 
І вже юність зустрів, самостійно обравши свій шлях. 
Почалися роки, де вже кожен шукає любові, 
А знайшовши – про неї коханим співає в піснях. 
Романтичні побачення, квіти, прогулянки в парку, 
Ось і ноги у храмі стають на весільний рушник, 
Крикнуть гості нам “гірко”, узявши до рук повну чарку. 
А роки все летять, додаючи все в свій записник. 
Перший подих і посмішка наших дітей, перше слово, 
Ми вже самі батьки і з’явилося безліч турбот, 
Та кохання і далі серця наші гріє чудово, 
Наші діти йому іще більше дали позолот. 
Ми щороку милуємось взимку засніженим садом
І радіємо щиро, коли прилетять журавлі. 
Ніби вчора дітей колихали… Та внуків уже виноградом
Пригощає бабуся й дідусь, коли діти бувають в селі.
Швидкоплинне життя і таким воно було одвіку, 
Кожен день ми від нього чекали любові і радості. 
І впродовж усіх днів Бог над нами тримає опіку
Від народження, юності аж до глибокої старості.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *