Пинський камень

Віктор Місіюк, Культура
24/09/2021, Leave a comment

Власні локальні міри довжини, об’єму і ваги, аналогічно як в Берестейський землі, були на Пинщині. Об’єм пинської бочки, яку використовували для найбільш запотребованого товару, збіжжя, допомогає дізнатись документ 1581 року, опублікований в “Актах Західної Росії”: «Въ которомъ мѣстѣ Пинскомъ бочку помѣрную четырехъ корцовъ мѣры Краковской, вольную къ вымѣриванью всякого збожъя обывателемъ тогожъ мѣста Пинского привлащаемъ и приписуемъ». Отже її об’єм був аналогічний берестейський бочці, що була рівною 215,264 літрам. Такий стандарт, бочка в чотири краківських корці, був введений в королівських економіях в 1557 році королем Сигизмундрм Августом.

Була ще одна локальна міра об’єму збіжжя. Третинник пинської міри. З інвентаря 1738 села Радогощ відомо, що “w beczkę wileńską idzie trzecinników dwa“. Віленська бочка мала об’єм 406,54 літри. Тобто половина мала складати 203, 27 літрів. Як відомо з інвентаря 1773 року в Дубоє, третинник пинської міри який називали також просто пинською мірою складався з 88 “комісійних гарнців” або з чотирьох “четвертей пинської міри”, кожна з яких рівнялась 22 комісійним гарнцям. Тобто одна пинська четверть вміщувала 50,8175 літрів.

римські мірні камені

Ще однією важливою мірою об’єму було ведро. В судовій справі 1564 року згадується “меду прѣсного ведро Пинское“. В книгах пинського гродського суду за 1646 рік згадано “меду ведеръ пятьдесятъ шесть и полъ ведра меры Пинское“. В документі 1565 року, опублікованомув “Документах московського архіву Міністерства юстиції” є такий фрагмент: “Надъ то: медовой дани липечни 75, ковшовъ 2 , тыхъ липечни уведро пинское две, а в липечню ковшовъ десять чинить меду ведер пинских 37 и пол и два ковшика“. Тобто одне пинське ведро складалось з двох липечин або двадцяти ковшів. Найбільш поширеним на той час, що перекликається й з сучасними ємностями, було ведро об’ємом 11,28 литра. 

мірні камені

А ось воск міряли не за об’ємом, а на вагу. І знову ж таки за пинською мірою: “осмъсотъ семъдесятъ пять камней воску топленого пинское ваги”, “по двадцати и пяти каменей воску топленого пинской ваги“. Стану самої міри приділялась велика увага. Вона мала бути абсолютно докладною. “Коротко таку одиницю виміру називали “вагою пинською”. Міряли її спеціальними мірними каменями, аналогом сучасних гирь. За зважуванням стежив лавник пинського магістрату, “пинський важник” Іван Лавринович. Він також в 1635 року зазначає, що “каждый камень важитъ по фунтовъ тридцати и шести“. В 1551 році їх за наказом королеви Бони Сфорци замовили і належним чином вимірили в Бересті орендарі пинського мита: “мають у Берестьи по тридцати по шести фунтовъ у кождый камень вымерити а выважити“. А до того “У Пинску ваги певной а доброй“, якщо вірити королеві, не було.  Погодитись з таким твердженням складно, бо “камень ваги Пинськой” згадується в документах за рік до грамоти королеви. Скоріше за все мова йшла про те, що з часом камені переставали мати належну вагу. Як видно з наведених текстів важив пинський камень 36 фунтів тобто 14,598 кілограмів. На момент уніфікації він був більший за коронний камень  13,967 кілограмів і менший за литовський камень 14,993 кілограмів.  Великий гданський камень важив 15,444 кілограмів. Пинська міра була менша за пуд, який важив сорок фунтів, на чотири фунта.

 

 

 

Залишити відповідь