Пинський комісар і його столинська резиденція

3 березня 2019 року Віктор Моренець опублікував у себе на сторінці в fb фото документу, який вкотре руйнує стереотипи, про стихійний характер організації праці адміністрації Української народної респбуліки. “Коли пишуть про відновлення нашої державности, чомусь забувають про становлення судової системи” – зауважає пан Віктор. Справді, як виникає з документу, одним з перших завдань української влади в Пинському повіті було навдення громадського порядку, створення судової системи і налагодження необхідного діловодства, яке вже в той момент здійснювалось державною мовою. Центром Пинського повіту на кінець квітня 1918 був Столин. Пинська управа, яка потрапила сюди після евакуації з Пинська, вдруге повернулась до Столина 14 лютого 1918 року. Як відомо з листа її керівника, Іван Гейхрох, одним з перших в переліку завдань місцевої адміністрації було саме відновлення діяльності суддів і слідчих, яких до того тут було по п’ять. На момент видання документа більша половина слідчих (Пржебора, Сорочинський і Булгаков), вже повернулись до виконання своїх обов’язків.

Сам факт того, що до середини квітня пинський комісар, незважаючи на вимоги місцевої адміністрації, все ще не перебрався до повітового центру, до Пинська дуже промовистий. По-перше, німецька військова адміністрація не сприяла швидкій передачі влади український цивільній адміністрації. По-друге, через те, що Столин довщий час був часовим адміністративним центром, його значення зросло і після закінчення війни він став центром нового одноіменного повіту. По-третє, як виявляється, нового голову пинської адміністрації зовсім не випадково називали столинським поміщиком. Його маєток справді находився поряд із Столином. Обізнаність у місцевих справах, очевидно, збільшувала авторитет повітового комісара.Світлина від Віктора Моренця.

Під документом стоїть підпис комісара Бохенського. Володимир Бохенський людина з дуже цікавою біографією. Син Георгія Бохенського і Софії Куликовської народився в 1876 році. В 1902 році закінчив Харківський ветеренарний інститут. З травня 1903 року зарахований до ветеринарного відомства російської імператорської армії. В 1908 році служив ветеринарним лікарем на Кавказі, в місті Олту Карської області. В 1914 році очолив ветеринарний пункт Лунинця. В 1915 році поручик 31-го Сибірського стрілкового полку за участь у боях був нагороджений Орденами Святого Станислава 3-го і 2-го ступеня, орденом Святої Ганни 4-го ступеня. На момент призначення комісаром Пинського повіту в 1918 році Бохенський мав 15 років вислуги.

Згідно з даними Олександра Ільїна, Володимир Бохенський був призначений на посаду пинського повітового комісара 22 квітня 1918 року. Тобто опублікований Віктором Моренцем лист N114 був підписаний на другий день після того, як комісар почав виконувати свої обов’язки. Після гетьманського перевороту пана Володимира призначено повітовим старостою, але пробув він на цій посаді недовго.

Капітан Бохенський відомий, перш за все, як командувач Пинського батальону,  відомого ще як Пинська офіцерська дружина. В популярних виданнях трапляється інформація про те, що на чолі підрозділу стояв Антін Бохенський, хоча підстав сумніватись в том, що це був саме Володимир Бохенський нема. Формувався Пинсько-волинський добровольчий батальон в Давид-Городку. Пізніше був переведений до Пинська. В 1919-20 роках батальон брав активну участь в боях з військами радянської Росії. 

Судячи з усього, для Бохенського, як і більшості пинських урядовців, гасла соціальної і національної революції були не дуже актуальні. Саме тому симпатії місцевої інтелігенції, місцевої шляхти, схилялись до російських правоцентристів, поміркованих соціалістів. 

Багато що зв’язувало Володимира Бохенського зі Столинщиною. Він був власником маєтку Видибор. Після закінчення війни працював приватно ветеринаром у власному маєтку. З приходом в вересні 1939 року Бохенського арештували. Але скільки він був повітовим ветеринаром населення звернулося до місцевої влади з петицією. Цього разу доктора звільнили. Вдруге Бохенського арештовували взимку 1939-40 року. Перевели до мінської, де він перебував до початку війни. Як склалася доля пинського комісара з її початком невідомо.

  • 18
    Поширили:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *