Пинські кургани. Войшелк

Віктор Місіюк, Культура
28/12/2020, 3 коментарі

Післявоєнні будівельники, бо архітекторами в описаному випадку назвати їх неможливом, не помічали історичний ландшафт, якщо не сказати, що сприймали його футуристично ворожо. В хрущовські роки в Пинську були знищені залишки, трансформовані нашаруванням століть, княжого замку, костел ієзуїтів і вражаюча пам’ятка археології – княжий курган.

Відомий археолог, доктор історичних наук Юрій Кухаренко в 1968 році опублікував в збірнику “Слов’яни і Русь” статтю про втрачені кургани, які находились на схилі лівого берега ріки Пина близько її устя при впадінні до Струменя. Останній з них був зритий будівельниками в 1955 році для підсипки місцевого стадіону. Він же пише “місцеве населення називало його могилою Войшелка”. Дослідник пов’язує це з тим, що після вбивства в 1263 році свого батька спадкоємець литовського престола втік в Лещинський монастир, на той час резиденцію турівських владик, який находився посусідству з курганом. Двоюрідний брат Войшелка який зайняв місце литовського князя невдовзі був вбитий змовниками. Вважається, що після вбивства Тройдена змовники виїхали до Пинська. За допомогою пинських і волинських князів Войшелк в 1264 році став литовським князем.

Лещинський монастир. Фрагмент гравюри Наполеона Орди, колоризація Сергія Дем’янова. В правому куті видно великий курган з хрестом.

На превеликий жаль, Юрій Кухаренко не наводить записи спогадів місцевих жителів про пинські кургани, тому вважати легенду народною, а не літературною складно. Войшелк дійсно бував в Пинську, дійсно був чернцем, але версія про його поховання в Лещі не витримує критики. Чому чорнець був похований з князівською пошаною, та ще й за язичницьким обрядом, тим більше що через географічну віддаленість литовці-язичники взяти масову часть у створенні поховання в насипанні кургану навряд чи не могли?

Портрет Войшелка. 

Тим більше що з літописів відомо про останні дні Войшелка. Він був отруєний на Великдень 1267 року князем Львом Даниловичем в Свято-Михайлівському монастирі в Володимирі-Волинському і був похований в монастирській церкві-ротонді. Навіть, якщо князя-чернця мали б поховати деінде, то за логікою такими місцями мали би бути Лавришевський монастир на березі Німана, фундатором якого він був чи Борисоглібська церква Новогрудка.

Зрештою, Войшелк був далеко не єдиною історичною постаттю, яку пов’язували з пинськими курганами.

Далі буде

 

 

3 thoughts on “Пинські кургани. Войшелк”

Залишити відповідь