Пинські кургани. Міндовг

Віктор Місіюк, Культура
06/01/2021, 2 коментарі

Частина 1

В 1954 году в Москві у видавництві “Річковий транспорт”  опубліковано путівник Бориса Мирошниченко “Дніпро” в якому коротко описано чим славиться в культурному плані річковий басейн Дніпра. Серед іншого автор писав: “З інших памяток Пинська відомий курган Міндовг; він розташований на березі Пини, при впадінні ріки Струмінь, в так званому передмісті Лещ”. А в наступному році пам’ятку за яку довелось поборотись археологу Юрію Кухаренко зрили.

В 1900 році в Читаннях в Імператорському товаристві історії і російських давностей була опублікована стаття відомого дослідника пинських старожитностей Олександра Миловидова, присвячена архіву Лещинського монастиря, в який він згадує курган під назвою “могила Міндовга”. Про те, що насип носить назву “могила Міндовга” писали також ксьондз Антоній Мошинський і Олександр Єльський в статті “Пинськ” до “Географічного словника” в 1887 році. Ця ж інформація була повторена в статті “Лещ” того ж словника.

Курган в урочищі Лещ. Колоризація Дмитрія Богдевича

Інформація про пинські кургани була відома раніше за згадані приклади і була відома не тільки  тим, хто безпосередньо вивчав історію Пинська. В 1874 році у Львові було опубліковано працю Антонія Петрушевича “Зведений галицько-руський літопис”. Автор, згадув про Лещинський монастир писав:”Поблизу цього монастиря нахидиться великий курган, названий могилою Міндовга”. Найбільш романтичну версію про поховання Міндовга в Пинську описали Она Матусевичуте і Петрас Лукошевичус. Вони вважають, що після того, як литовський князь і два його молодших сина загинули в боротьбі, Войшелк з почестями поховав їх поблизу Лещинського монастиря для того, щоб мати можливість бачити їх могили. Автори також пишуть, що кургани були насипані протягом століть “вдячними ятвягами”.

Про смерть Міндовга відомо кілька фактів. В 1263 році проти литовського правителя виступили Довмонтом і Тройнятою. З Міндовгом загинули два його молодших сина Рункель і Репек. Войшелк, який на той час був в Лавришовському монастирі, втік до Пинська. Литовським князем став Тройнат, який для укріплення влади знищив ще одного претендента Товтивила, але й сам став жертвою колишніх слуг Міндовга. Після чого на трон за підтримкою коаліції руських князів був посажений Войшелк.

Портрет короля Міндовга

Юрій Кухаренко писав, що під назвою “могила Міндовга” курган відомий тільки з літератури. Поки не буде знайдено фактів, які хоч якось підтвердять присутність образу литовського короля в пинському фольклорі, з таким твердженням складно не погодитись. Скоріше за все, версії про причетність Войшелка і Міндовга до пинських курганів виникли в часи, коли Лещинський монастир довщий час був василіянським (1668-1840 роках). Войшелк був символічною постаттю тому, що оскільки був, як і василіяни чернцем східного обряду християнства і був пов’язаний з Пинськом. Його батько, Міндовг, війшов у історію як перший литовський правитель що прийняв християнство. І, як було згадано, був першим і останнім коронованим головою Святого Престолу правителем Литви. Тобто Міндовг, як і василіяни, визнавав зверхність Папи Римського. Батько, який прийняв латинський обряд християнства і син відданий східному обряду представляють мало не прообраз церковної єдності, церковної унії. Автор “Географічного лексикону” 1766 року чернець  ордену святого Василія Великого Іраклій Карпинський писав в статті про “Лещ” : “Територія при місті Пинську, з василіянським абатством фундованим близько 1250 Мендовгом, першим і останнім литовським королем, для його сина Волстиніка, якій після з василіянина обраний литовським князем, чернечу рясу на пурпурі носив. Лежить над рікою Пиною”. 

Сучасні документальні свідчення нічого не повідомляють про місце смерті і, тим більше, поховання литовського короля. На території різних країн є кілька населених пунктів, які вважали його могилою. В міжвоєнні часи траплялись повідомлення про можливе поховання Міндовга в Луцьку. Але підстав для існування цієї версії значно менше чим пинської, оскільки за поховання було прийнято хрест на місці давнього храму св.Іоана Богослова. Найбільш відомі як місця поховання Міндовга – Алгона в Латвії і Новогрудок в Білорусі. Інформація про них трапляється в пам’ятках XVII-XVIII століть. Ян Фридерик Ревіус писав, що в 1618 році в Альгоні при прибиранні вежички знайдено надмогильну плиту зі згадкою про Міндовга. На ній фігурувала дата 12 вересня. Згідно з волинським літописом загинув князь осінню. Отже, деякі деталі можуть збігатися з інформацією середньовічних хронік, але реальних доказів ні одної, ні другої версії нема. В обох містах існує своєрідний культ “могили”, поставлені пам’ятники литовському правителю. Новогрудська пам’ятка, гора Міндовга, отримала світову відомість завдяки літературному генію Адама Міцкевича. Про неї ж писали Юзеф Крашевський, Юзеф Денбицький і ціла низка інших авторів. Життя Міндовга тісно пов’язане з Новогрудок, місцева легенда має розбудований сюжет з різними деталями, що знову ж таки не може бути бесперечним доказом на користь того, що “гора” є місцем його останього спочинку.

Отже у обох згаданих версій є поважні контраргументи. Крім того, найбільш відома версія пов’язує заснування Лещинського монастиря не з Міндовгом, а князем Володимиром. Важливе й те, що батько з сином не єдині, кому приписували поховання в пинських курганах.

Далі буде

2 thoughts on “Пинські кургани. Міндовг”

Залишити відповідь