Повстанців розмістили в бараках

Віктор Місіюк, Культура
29/09/2021, Leave a comment

Після підписання Ризького мирної домови прикордонні території певний час продовжували бути місцем збройного протистояння. Радянський загін Кирила Орловського на песвдо “Муха”, “Мухальський” 24 серпня 1924 року навіть захопив потяг воєводи Поліського воєводства Станислава Довнаровича після чого політик подав у відставку. Інцидент трапився на ділянці Парахонськ-Лобча. З іншого боку на Пинщину потрапляли антирадянські загони, які проривались через державний кордон.

В кінці жовтня 1922 року, через півтора року після підписання миру, в районі села Купель  польсько-радянський кордон перейшов разом із найближчим оточенням командний склад Волинської повстанської армія. Серед 22-х повстанців були Опанас Петрик, Лука Костюшко, Федір Костюшко, Павло Недашківський, Андрій Дідковський, Олександр Куприненко, Захар Куприненко, Осип Михнович, Федір Кузимчук, Лука Манейчик, Петро Манейчик, Петро Закусило, Іван Закусило, Данило Шуляренко і інші. Організатором і командиром був сотник 4-ї Київської дивізії інженер Опанас Петрик. Перехід був пов’язаний з тим, що плани підготовки українськими соціалістами великого повстання стали відомі радянський Надзвичайні комісї для боротьби з контрреволюцією, спекуляцією, саботажем та службовими злочинами. За справою Волинської повстанської армії в Радянському Союзі було арештовано 720 осіб. Більше сотні підпільників були засуджені до страти. Частині підпільників вдалося врятуватись, в тому за допомогою переходу державного кордону.

Під охороною двох вояків нас відіслано до Пинська. Подорож ця тривала кілька днів. Там нас приміщено в дерев’яному бараці під опікою Міжнародньої Організації. Тут перебували більше місяця – цілий листопад 1922 р.. Кілька разів викликали до староства, але поводились поляки ввічливо. В перших днях грудня всіх нас під охороною одного поліцая, повезли до Бéрестя, наступно через Ковель до Львова” – згадував один з повстанців, Андрій Дідковський, спогади якого були опубліковані в 1961 році. Далій групу перевезли до Каліша і до Варшави.

Цікаво, що подібні до пинських бараки, які використовували для розміщення повстанців, були також в Бересті. “Костюшка, Петрика, Міхневича, мене й Шуляренка спрямували до Берестя, а решту не знаю. Думалося, що поляки вирішили повернути нас більшовикам. В Бересті дали помешкання в бараках тієї ж Міжнародньої Організації, що й в Пинську“. В Бересті повстанці пробули чотири дні після чого їх знову повернули до Варшави, де всіх 15 лютого 1923 року випустили, дали можливість продовжити жити на території польської держави. Відомо, що пізніше Андрій Дідковський влаштувався на працю в прикордонних регіоні, де жив до початку Другої світової війни.

Залишити відповідь