Поет Фабіян Сакович

Віктор Місіюк, Культура
12/10/2021, 1 Comment

Ціклом імовірно, що серед томів вражаючої бібліотеки бібліофілки Юзефіни Грабовської могли бути книги місцевого священика, педагога, перекладача, поета Фабіяна Саковича. Завдяки протекції Нарушевича в кінці травня 1778 році отримав од короля посаду священика в радивилівському містечку Чорнавчичі Берестейського повіту. В 1779 і 1787 роках як чорнавчицький священник згаданий серед підписників творів його приятеля, відомого поета Франциска Дионісія Княжнина.

Костел в Чорнавчичах

Біографія поета фактично відома завдяки дослідниці доби Освітництва Ельжбеті Олександровський. Фабіян Сакович народився 6 листопада 1742 року на території Великого князівства литовського. Після закінчення Вітебського єзуїтського колегіуму в 1759 році став монахом-єзуїтом. Навчався і викладав в  Несвизькому колегіумі. З 1766 року жив в Варшаві. Викладав в місцевому колегіумі в 1766-67 році граматику, 1767-68 році поетику. В 1768-1772 році вивчав теологію під керівництвом Яна Богомольця. В 1771 році став священиком.

Троїцький костел в Чорнавчичах

Осінню 1772 року став другим поряд з Адамом Нарушевичем професором риторики варшавського Колегіум Нобіліум. На той час він вже активно публікував власні поетичні твори. Серед іншого підписував їх абривіатурою Ф.С.П.П. – Фабіян Сакович Професор поетики. Сакович співпрацював з відомим часописом “Zabawy przyjemne i pożyteczne”. Був серед групи авторів, які приготовували антологію творів Горація “Всі пісні Горація в різних перекладах”. В ньому опубліковано дев’ять його перекладів на польську мову. Сакович перекладав Жана Франсуа Мармонтеля і був під впливом його творчості. Перебував також під впливом поезії Адама Нарушевича, якому присвятив в 1772 році “Оду до поета Адама”. Варто згадати, що Фабіяну Саковичу випала честь вітати в колегіумі двома латинськими віршами папського нунція в Річі Посполитій, поета Анджело Марію Дуріні. А в 1774 році йому випала честь вітати короля, якій прибув до колегіуму. Відомо, що він знав порівняно добре короля особисто, вихваляв його впертість, терпеливість. Саковича вважали представником кола “королівських поетів”. Після ліквідації ордену єзуїтів він продовжив працювати викладачем в колегіумі. В 1777 році був опублікований його останній відомий авторський вірш Фабіяна Саковича в стилі рококо “Короткість людського життя”. Про життя поета в Чорнавчичах відомо вкрай мало, також не відомо, чи продовжив він писати твори, коли переїхав до радивилівського містечка.

 

1 thought on “Поет Фабіян Сакович”

Залишити відповідь