Покликаний боротися з невіглаством. Пам’яті Олександра Ільїна

Віктор Місіюк, Культура
16/11/2020, 1 Comment

Друга хвиля пандемії 2020 року обірвала життя відомого дослідника-краєзнавця. Олександр Ільїн народився у Верхньоніпровську на Дніпропетровщині, але мав великий сентимент до Берестейщини з якою була пов’язана родина його мами. Врешті  решт випускник Дніпропетровського державного університету став яскравим представником берестейського інтелектуального середовища. 

Портрет Олександра Ільїна опублікований в “Енциклопедія сучасної України”

Пан Олександр мав виражене почуття громадського обов’язку інтелектуала перед суспільством в якому він живе. Рідко згадував про родинні клопоти. Виключенням була донька Анастасія, яка маючи гуманітарну освіту, не використовувала беконівську силу для висвітленням іншим об’єктивної картини культури берестейського краю. Звичайно діти живуть своїм життям, часто з різних причин роблять що принципово інше за батьків, або й всупереч ним. Але тим фактом дослідник був щиро стурбований, почував свою провину тим, що не зміг у свій час показати всю глибину і привабливість проблеми. Інтелігентність, скромність не перешкоджали Олександру Ільїну бути людиною виключної внутрішньої волі, глибоких почуттів, вразливою на банальні оцінки. 

Науковий підхід вигідно виділяв краєзнавчі праці пана Олександра від праць любителів регіональної історії. Звичайно, орієнтуватися в історичному контексті без базової освіти було не завжди легко, методично складно. Мав певну схильність до конспірологічних теорій, елітаризму. Але згадані недоліки перекривався евристичним характером матеріалу, його ретельним опрацюванням, палітрою виявлених зв’язків. Наполегливо працював з першоджерелами. Саме з архівними документами, а не їх цифровими копіями, можливість використання яких з’явилася порівняно недавно. І географія цих пошуків була досить широка: Санкт-Петербург, Вільнюс, Варшава, Київ, Львів, Мінськ, Гродно і, натурально, Бересть. Коло дослідників з якими співпрацював Олександр Ільїн було дуже широке. Далеко не все з його творчої спадщини вписується в пості схеми. Складно людину сучасного світу з широким світоглядом, різноманіттям зацікавлень описати просто, втиснути в певні рамки, але якщо мова про Олександра Ільїна, то це варто зробити, щоб підкреслити, що в нього був у світі куток, до якого він ставився з великою любов’ю. Один з авторитетних краєзнавців, отець  Павло Дубинець на смерть однодумця відгукнувся так: “в царині краєзнавства Львович зробив неймовірно як багато, особливо для Полісся, Пинщини, Берестейщини, немаючі ніякого коріння з цією землею, він жертвував собою щоб увіковічнити народну пам’ять і минувшину нашого прекрасного краю”. Насправді ниток, які повязували пана Олександра з Берестейщиною було немало, але з тим, що він був чудовим емпіриком, послідовником індуктивного методу, класичним беконівським вченим-бджолою – це безперечно. Йому вдалося насмикати з клубка історії силу ниток, які будуть дороговказом у багатьох питаннях для тих, хто піде його шляхом. Як кажуть, велике бачиться на відстані. 

Олександр Ільїн розповідає про життя Олександра Базилевича перед могилою відомого просвітянина. Бересть, 2006 року

Дослідницький талан Олександра Ільїна розкрився на хвилі національного відродження, розкриття білих плям історії початку 90-х років ХХ століття. Під впливом цих світоглядних змін з’явилися публікації які популяризували інтердисциплінарні підходи: “Народознавчий матеріал на практичних заняттях з математики” і “Використання народознавчого матеріалу на лабораторних заняттях з iнформатики”, а пізніше й “Элементы беларусазнаўства на ўроках матэматыкi ў пачатковай школе”. Хвилею інтересу до національної культури викликане зацікавлення автора періодом творчості класиків національних літератур і національних революцій ХІХ століття. Він досліджував біографічні сторіки Л.Сопіги, Ф.Скорини, А.Римши, Т.Костюшко, О.Суворова, О.Радищева, З.Долега-Ходаковського, Ю.Німцевича, М.Гоголя, А.Мицкевича, Т.Зана, П.Багрима, Т.Шевченко, О.Марковича, М.Березовського, Н.Орди, М.Бобровського, Ф.Богушевича, О.Скірмунта, К.Скирмунта, Ф.Засима, Якуба Колоса, Є.Янищиць, Сергія Хмари, А.Річинського і інших. Олександром Ільїним досліджені, а також опубліковані чисельні факти історії білоруського національного руху, білорусько-українських культурних зв’язків. 

Олександр Ільїн – учасник літературного вечора. Пинськ, 2018 рік

Активний публіцистичний період Олександра Ільїна був пов’язаний з газетою “Берестейський край”, яка виходила в Бересті в 1996-1999 роках. Тоді ж виник творчій союз результатом якого стала публікація багаторічної праці редактора, журналіста, поета Антона Цвида над біографіями українських авторів регіону. Саме його заслугою було те, що антологія української літератури Берестейщини “До тебе, світе” збагатилася історичною частиною. Для цього він долучив для праці над виданням відомого діалектолога Федора Климчука. Олександр Ільїн допомагав останньому шукати матеріал для хрестоматійного видання присвяченого літературним пам’яткам написаним на берестейсько-пинських говірках. На жаль з технічних причин і стану здоров’я діалектолога ця праця не була завершена. З Федором Климчуком Олександр Ільїн підтримував тісний зв’язок, був членом очолюваного діалектологом Західнополіського науково-краєзнавчого товариства “Загороддя”. Бував в нього в хаті, а після смерті дуже турбувався долею його бібліотеки. Ще за життя пропонував перевезти її у Поліський державний університет хоча сам вчений вирішив передати її у Берестейську обласну бібліотеку. 

Виступ Олександра Ільїна на конференції “Берестейський мир”. Скоки, 2018 рік.

Рідко хто з берестейських авторів так вільно як Олександр Ільїн володів на письмі українською літературною нормою. Певно, давалось взнаки як викладання в Ніжині, так і  широка ерудиція. Розмовляв українською пан Олександр охоче, хоча в його вимові було помітно, що вона була мовою хати і вулиці в яких він зростав. І все ж родинний сентимент, повага до предків, був однією з причин яка дозволяла високо цінувати українську спадщину. При тому дослідник жив в такій ситуації, коли складно розраховувати не тільки на високу публічну оцінку з боку колег, але й самому про свої праці публічно говорити не доводилось. Публіцистичні статті з одного найбільш творчого та романтичного періоду життя, часів співпраці з газетою “Берестейський край” не згадані у публічно доступному переліку публікацій. Варто згадати, що Олександр Ільїн був одним з авторів академічного видання “Сучасної енциклопедії України”, для якого він підготував не менше двох десятків статей. Захоплення історією очевидно сприяло те, що Олександр Ільїн був бібліофілом. Частина його особистої бібліотеки стала основою різножанрової університетської бібліотеки Української науково-педагогічної спілки “Берегиня”, яка містилася в старому корпусі Берестейського державного університету. Можна собі уявити якою особистою трагедією була її ліквідація ректором університету, яка сталася паралельно з ліквідацією спеціальності “українська мова і література”. Незадовго до того було знято з реєстрації громадське об’єднання “Просвіта Берестейщини імені Тараса Шевченко” до якої, як і до Української науково-педагогічної спілки “Берегиня”, належав дослідник. Саме в цей час він вирішив залишити університет в Бересті, і переїхати спочатку у Гомель, а після оселитися в Пинську, де саме починав створюватись Поліський державний університет, Три роки він завідував кафедрою вищої математики і інформатики тоді ще Пинського банківського коледжу. В Пинську пан Олександр пише статті про регіональну історію банківської справи, напрацювання які значною мірою відображені в експозиції музею Поліського університету. Велику регіональну вагу мали і монографія “Нарис історії культури Пинщини (IX – нач. ХХ вв.)”. Здавалося б за цей труд мали взятися місцеві гуманітарії, але взявся і зробив представник точних наук, математик за фахом.

 

В переломний момент для часопису “Гістарычная брама” дослідник взявся бути співредактором. З його появою видання отримало нове дихання, продовжило тематичну традицію “Берестейського краю”. На сторінках “Гістарычная брама”  завдяки пану Олександру з’явилися публікації матеріалів Федора Климчука і інших дослідників.  В тому числі перші опрацьовані матеріали Поліського архіву Вячеслава Веренича. Як вже було згадано, дослідник цікавився питаннями як націогенезом, так і етногенезом східнослов’янських народів. Опублікував в часописі “Гістарычная брама” нарис відомого громадського діяча, поета В’ячеслава Панковця на тему можливої палабської прабатьківщини частини східних слов’ян. Вивчав історії родин Котовичів, Стелецьких, Русецьких, Скірмунтів … . 

Олександр Ільїн під час нагородження Берестейською літературною премією імені Василя Дмитріюка. Скоки, 2020 рік.

Коли Українською науково-педагогічною спілкою “Берегиня” започатковано проведення в Бересті циклу міжнародних науково-практичних конференцій “Берестейський мир” Олександр Ільїн став його постійним учасником. Саме під час третьої конференції в лютому 2020 року в садибі-музеї Німцевичів в селі Скоки Берестейського району в урочистій обстановці йому була вручена Берестейської літературної премії імені Василя Дмитріюка. Організатори відзначили в категорії “краще наукове твір” фундаментальне видання – монографю “Нариси історії  Береза–Картуського концтабору (липень 1934 – вересень 1939)”. Це була останнє видання книги книги основою якої став архів самого відомого польського концтабору. Її підготовка стала результатом величезної дослідницької праці. Аналогів книг по такій важливій історичній темі знайти складно. Кожен, хто візьметься за дослідження історії концтабору змушений буде відштовхуватись від цієї праці. При тому вона, з причини зацікавлення автором “незручними темами” мало відома в Республіці Білорусь.

Здавалося ще мить і з рук цього фантастичного автора з’явиться історія усього регіону, чи регіональна історія національного руху. В найближчих планах було видання поеми Юрія Будзя,  статті про братів Бохенських, нарису-спогадів про Федора Климчука …. . Не встиг. Але й зроблено було немало. Олександр Ільїн фактично наново відкрив особи, які були видатними представниками національного інтелектуального життя на Берестейщині: письменика Андрія Крижанівського, історика політичної думки Бориса Ольхівського, банкіра Олександра Базилевича і інших. Великою заслугою є й те, що він опрацював низку унікальних архівних документів адміністрації Української народної республіки і Української держави на території Берестейщини, цикл з яких був опублікований в часописі “Над Бугом і Нарвою”. Олександр Ільїн вважав, що незавжаючі на усю мозаїчність україномовна берестейська література представляє окреме цікаве специфічне явище, на означення якого він ввів поняття “поліської літературної школи”. Надзвичайно цінною з точки зору берестеїки є інформація, яка дозволяє визначити автора “Русинського лементаря”. І саме Олександр Ільїн першим з дослідників після консультацій з діалектологом Федором Климчуком висловив підкріплені низкою аргументів припущення що справжнім автором водевіля “Пинська шляхта” могли бути Степан Куклінський чи Дмитро Булгаковський. 

Олександр Ільїн з дипломом лауреата Берестейської літературної премії імені Василя Дмитріюка. Скоки, 2020 рік.

Хто може відповісти на непрості питання історії культури, такі як згадана проблема визначення автора “Пинської шляхти”? Тільки людина з таким широким світоглядом, прискіпливою увагою до проблеми, як Олександр Ільїн. 

1 thought on “Покликаний боротися з невіглаством. Пам’яті Олександра Ільїна”

  1. Володимир Дмитріюк сказав:

    Вічна пам`ять дорогому приятелеві, трудолюбимому св. п. Олександру. Не забудемо ніколи його цінну співпрацю для збереження архівних матеріялів берестейських діячів і родини.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *