Полонені “Великої армії”

ПроСВІТ, Культура
15/02/2021, Leave a comment

Особливе географічне становище вплинуло на те, що через Бересть неодноразово проводили військовополонених, створювали в місті місця для їх утримання, проходив обмін полоненими. Але так бувало не тільки в ХХ столітті, але й раніше. Серед документів, опублікованих істориком Валерієм Черепицею є ті, які стосуються долі вояків так званої “Великої армії” Наполеона Бонапарта. Під час війни 1812 року на Берестейщині в складі наполеонівських військ діяли австрійський і саксонський корпуси. Але серед полонених, яких розмістили в повітових містах були не тільки австрійці і саксонці. Натурально, що полонені намагались втікати і втікали.  З 20 березня по 18 липня 1813 в регіоні в розшук подано кілька офіцерів. З Пружан втекли капітани Владислав Джєрговський і Мачєй Гротовський. В Кобрині зі під варти вирвались підпрапорщик француз Антуан Лон і австрієць Паулюс Урач. В Бересті вдалося обманути охорону французьким капітанам-артилеристам Сержану Діссу і Анатолю Борба.

Взяття Берестя. Автор Олександр Коцебу

17 жовтня 1813 р за розпорядженням імператора Олександра I почався процес звільнення баварських військовополонених. За приписом приписом санкт-петербурзького головнокомандувача Вязьмітінова їх відправляли на збірні пункти, розташовані в прикордонних містах, в Ризі, Радивилові і Бересті. Були укладені списки і організовано пункти харчування та нагляд в дорозі. При чому географічна відстань далеко не завжди була визначальною. Так полонених баварців з Вітебської губернії мали доставити не до Риги, а до Берестя.

Взимку 1814 року через Бересть пройшли більше десяти тисяч французів. На відміну від баварців їх вели не з Російської імперії, а до неї. Гроденського губернатора Карла Лешерна повідомили про, капітуляцію Гданська і те, що взяті там в полон 9 тисяч здорових і 1,5 поранених французів будуть зразу переведені чотирма коронами через Бересть і частково пізніше. Конвоювати полонених мали полки Донського війська і Тульського кінно-козацького ополчення. Разом конвоїрів мало бути не більше 850 осіб. За загальну організацію конвоїв відповідав полковник тульського ополчення Афросимів. Губернатор мав забеспечити необхідну кількість продуктів і возів. Ставлення до полонених в ті часи було особливим, їх виплачували відповідне до статусу жалування. За наказом головнокомандувача Польської армії генерала Бенгісена кожному генералу мали виплачувати щодня 5 рублів, штаб-офіцерам – 1 рубль, обер-офіцерам 50 копійок. Нижчі чини мали отримувати продовольство зі складів. Солдати мали отриувати на рівних з російськими нижніми чинами. Разова порція складалась з 680 грам хліба, 226 грам м’яса, 15 грам солі і одній кружці гарячого вина. В одному возі мали їхати або два офіцери, або 25 солдат. На кожного коня призначалось по гарнцу, тобто 4 літри, фуражу. Для генералів і поранених транспорт виділявся відповідно до потреби. Для того, щоб мати можливість забеспечити полонених продовольством і нічлігом колони йшли з дистанцією в два дні. Першою колоною командував підполковник Сухотін. Другою підполковник Албичев, третею майор Татіщев, четвертою майор Фохт. Перша колона війшла до Бересть 25 січня 1814 року. Їм видано 2175 порцій і 71 віз для доставки з Берестя до Мокран. Друга колона, яка прибула до міста 27 січня отримала 1751 порцію і 50 возів. На третю колону 29 січня виділено 846 порцій і 38 возів. Остання колона зайшла до Берестя 31 січня 1814 року. Для неї виділено 1677 порцій і 74 воза. Загалом на перехід французьких полонених по території Берестейського повіту витрачено 600 рублів сріблом і 44 625 рублів асигнаціями.

 

 

Залишити відповідь