Порада у мене тільки одна: хочете жити – вакцинуйтесь

ПроСВІТ, На здоров'я
23/11/2021, Leave a comment

Олександр Волонцевич – оптиміст, душа компанії … . Але зовсім недавно його розмірене життя розділилося на «до» та «після». Він потрапив у реанімацію із двосторонньою пневмонією, яка «спалила» його легені практично на 90 відсотків! Чоловік провів у лікарні 42 дні.

– Олександре, як зрозуміли, що захворіли? Вам зненацька стало погано чи хвороба розвивалася поступово?

– У ніч перед госпіталізацією у мене піднялася температура до 39 градусів, яку я збив парацетамолом. А вранці в мене зник нюх. Виміряв сатурацію – пульсоксиметр показав лише 89. Викликав швидку.

Так я потрапив до лікарні, де з’ясувалося, що у мене ковід та двостороння вірусна пневмонія. Під киснем у мене сатурація була 94-95, без кисню падала до 81.

Через три дні потрапив до відділення реанімації, де пробув 19 днів, а потім продовжив лікування у відділенні неврології.

– Що скажете про наших лікарів? Вони намагаються робити все можливе чи все ж таки роблять недостатньо, як думає дехто? Після 42 днів перебування у лікарні ви вже практично експерт із цього питання!

– Скажу так: і лікарі, і медсестри, і санітарки у реанімації – це не люди, а боги. Робили все можливе та неможливе для нас, пацієнтів. За всіма нами був такий догляд, така турбота, що навіть важко підібрати слова подяки!

Те саме можу сказати і про медперсонал неврологічного відділення, де я лежав близько двох десятків днів. Це професіонали, які підтримують не лише ліками, а й добротою душі.

– Кажуть, що люди, які побували між життям та смертю, іноді кардинально змінюють своє життя. Ви щось зміните у своєму житті?

– Чесно скажу: коли почав дихати самостійно, коли минула криза, обмірковував своє минуле. Кардинально нічого міняти, мабуть, не буду, але зробив висновки. У всіх сферах життя.

– Де ви зараз працюєте? Коли збираєтеся повернутися до ладу?

– Працюю керуючим туристичним комплексом «Прип’ятський стан», але до роботи повернуся не раніше середини грудня. З 25 листопада вирушаю на реабілітацію до санаторію.

– Тобто почуваєтесь ще не дуже добре?

– За десятибальною системою приблизно на шість із половиною (посміхається). Сто метрів проходжу і вже задишка. Ось, вчуся наново жити. А у лікарні навіть заново довелося вчитися ходити! Було дуже важко навіть сісти, потім підвестися, не кажучи вже про те, щоб піти … Зараз намагаюся більше бувати на свіжому повітрі. Повітряні кульки надуваю: по п’ять штук п’ять разів на день – це така зарядка для легень, які ще довго потрібно буде відновлювати.

– Ви дуже схудли!

– Так, на 14 кілограмів. Збираюсь привести режим харчування в норму. Перший час у лікарні взагалі нічого не їв – тільки пив, а перед випискою так розігрався апетит, що санітарки жартували та раділи: он уже як Волонцевич тарілку ложкою шкребе!

– Олександре, яку пораду дасте після пережитого?

– Порада у мене тільки одна: хочете жити – вакцинуйтесь! Я зробив щеплення «Супутником» ще у квітні, саме збирався ревакцинуватися і не встиг. З’їздив до Мінська у людне місце – і ось результат. І лікарі, і я впевнені: без вакцинації з моїми супутніми захворюваннями та зайвою вагою я б не вибрався. Більше того: на прикладі вакцинованих батьків, яким по 80 років, можу точно сказати, що вакцинація працює. Мама перехворіла на пневмонію, але її навіть не довелося госпіталізувати – перебіг хвороби був досить легким.

Ще б радив пацієнтам із ковідом чітко виконувати вказівки лікарів. На живіт? Значить, на живіт! Кисень? Значить, кисень. І не опускати руки. Потрібно було – я лежав по 20 годин поспіль на животі … Зі мною лежали в реанімації пацієнти, яких потім, на жаль, не стало. І деякі з них просто втомилися та перестали виконувати вказівки лікарів. А треба боротись до останнього.

– Як вас зустріли рідні?

– Вони дуже вірили, що я одужаю, але розуміли, що надії мало. Дуже раділи, коли мене виписали. Мама плакала…

– Бажаю вам скоріше відновити легені і дихати на повні груди!

– Спасибі, буду намагатися!

За матеріалом polese.by

Залишити відповідь