Представник Святої гори і Угорської Руси

Віктор Місіюк, Культура
23/08/2020, Leave a comment

А в 1596 році на антиуніатських Соборі в Бересті взяв активну участь Ігумен  Свято-Пантелеймонова монастиря священно-архімандрит Матвій. Підпис настоятеля стоїть шостий під рішенням Собору від 9 жовтня 1596 року відомим під назвою «Апофазіс». Цим актом учасники собору оголошували позбавленими священного сану тих єпископів, які відступили від православ’я.

Перед підписом отця Матвія стоять підписи патріарших протосинкелів, болградського митрополита і двох єпископів. По який причині йому віддали першенство серед інших духовних осіб, настоятелів монастирів? Одна з причин в тому, що він находився на Святій горі Афон, братії якої тішаться особливим авторитетом у православному світі. Греки називали русинський Свято-Пантелеймонов монастир Русикою. Відомо, що він грав велику роль в церковному, інтелектуальному житті балканських та східнослов’янських народів. Монахи-слов’яни були добре обізнані з ситуацією в Київський митрополії. Досить сказати, що одним з його чернцями в той час стала відомі просвітителі Іван Вишенський, а також Кипріян Острожанин. Про самого отця Матвія відомо небагато. Його ім’я відомо по судовій справі за 1569 рік в зв’язку з т.зв. «вакуфною реформою», коли він був призначеней адміністратором вакуфа Пантелеймонова монастиря. В 1591 році отець Матвій був священиком Пантелеймонова монастиря, їздив разом із ігуменом за подаянням до Московського князя. При ньому проходило активне відновлювання монастирських будівель.

Друга причина полягає в тому, що архімандрит Матвій прибув “за наказом благословенного Амфілохія, Мукачівського єпископа, Костянтинопольського патріаршого трону” з причини “труднощів” які не давали можливості прибути самому єпископу. Тобто його голос міг бути прирівняний до голосу мукачівської єпархії, тобто усіх православних християн Угорщини. Сам Мукачівський єпископ в 1606 році мусів залишити Мукачів, який припав Габсбурґам, ревним католикам, після ї перемоги над семигородським князем Бочкаєм, кальвіністом за віросповіданням. Амфілохій знайшов собі притулок на Західному Поліссі, у князя Острозького в Степанському манастирі, фундаторами якого  була родина Острозьких. Єпископ допомагав місцевим православним, висвячуючи до тамошніх церков священиків, оскільки після Берестейської унії залишились у православ’ї, зберігли вірність Костянтинопольському патріарху тільки львівський і перемишльський єпископи.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *