Причина арешту Афанасія Филиповича

Віктор Місіюк, Культура, Новини
14/11/2020, Leave a comment

Мирні перемовини з московськими послами в яких в той час був дуже зацікавлений королівський дів мало не зірвав дипломатичний скандал з самозваним царевичем. Антитурецькі плани змусили короля шукати союзу з царем і самозванці стали невигідними фігурами. Князь Альбрехт Станислав Радивил описував ситуацію так: “Певний руський піп поїхав до Москви, який великому князю повідомив, що знаходиться в Польщі певний шляхтич, який представляється спадкоємцем Дмитрія і титулується царем, і показав Московитам лист того шляхтича, в якому той підписався царем. Через те князь послав наказ своїм послам щоб жодних мирних пропозицій не приймали, поки той шляхтич не буде виданий”. Ситуацію погіршувало те, що до неї був причетний монарх з його волі самозванець отримував кошти на проживання. Князь Радивил писав про те, що правитель був знайомий з як з самим лжецаревичем, так і роллю яка була йому підготовлена: “Король добре знав того підляського шляхтича з роду Лубів, і знаючі про його невинність, видати його за жодних умов не хотів в результаті посли, припинив перемовини, зібрались виїхати і ледве їх вдалося намовити щоб Луба разом із нашим послом брацлавським каштеляном (Стенпковським) явився до царя“. Навіть інцидент було практично вичерпано московські посланці обурювались, що король “призначив писарем при своїй піхоті і платить жалування“.

До скандалу, який кидав тінь на монарха, практично на кожному етапі був причетний Афанасію Берестейському. Учитель Луби, як стверджував князь Альбрехт Радивил, не тільки повідомив про факт перебування самозванця в Річі Посполитій під час свого візиту до Московського царства в 1638 році. З ним пов’язані інші факти, які були використані царськими дипломатами. Згадувалося про царські знаки на тілі гіпотетичного претендента на московський престол. Ця інформація була широко відома сучасникам. “Москалі закидають йому, що фальшиво зоветься Дмитром, а московські попи росповідають, що на тілі він показує знаки, які мав справжній Дмитро”. – повідомляв в описанні посольства 1645 до Москви барон Аксель Спарре. Історик Франтішек Сярчинський на підставі доступної йому інформації стверджував, що 1632 році в лазні хтось побачив на спіні Яна Луби знаки, які “певний піп” пояснив як “Дмитро, син царя Дмитра“. Щоправда, кажучи про сина Марини Мнішек, мало б бути “Іван, син царя Дмитра”. Щоправда Афанасій Филипович був на той час вже монахом і не зрозуміло як в той час він міг побачити тіло Лжеіванка. Йдеться, очевидно про історію з самозванцем, якого, за словами Жана-Батиста Роколя, в 1632 році підстрілено в самбірський лазні. На його тілі знайдено слід кислотного опіку. Пов’язували її саме з Яном Лубою. Іншим доводом проти самозванця був лист “який дан нам ігуменом Афанасієм, де він підписався царевичем“. 

Натурально, що відплатою за висилку Луби в Московське царство став арешт причетного до справи заручника. В мемуарах Альбрехта Радивила згадується про події листопаду 1644  “Тими днями того попа, який перед московський царем видав Лубу за кровного царя московського, берестейський економ Осинський зловив і до Варшави прислав, де був затриманий аж до сейму”. Мова йде про настоятеля берестейського Свято-Симеонівського монастиря Афанасія. Ігумен, який повідомив про злодія посаджений в Варшаві у кайдани,” – писали царю московські посли. Варшава, можливо, була не єдиним місцем його ув’язнення. Трапляється інформація, що Афанасія переводили до в’язниці в Кракові. А царський посланець Єфим Юріїв повідомляв, що невідомий зустрічався з арештованим Афанасієм Филиповичем в берестейський в’язниці. 19 жовтня 1645 року все той же Самуель Осинський писав до намісника Симеонівського монастиря отця Давида, щоб митрополит направив когось за чернцем, який “сидить у в’язниці в Варшаві” і те, що король помилував його, але під умовою вислати кудись, де він не вчиняв би скандалів. 3 листопада 1645 року настоятеля вислали до Києва.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *