Проблема першої згадки

Віктор Місіюк, Культура
15/12/2021, Leave a comment

Датою першої згадки Пинська прийнято вважати події, які супроводжували Любецький з’їзд 1097 року, повязані з міжусобною боротьбою, в яку був втягнутий великий князь київський Святополк-Михайло ІІ. Вони були досить детально описані в Іпатіївському літописі. Історик церкви Антоній Миронович вважає, що князь чимало зробив для організації місцевого церковного життя, що турівська єпархія виникла не раніше чим Святополк став правителем Турова і Пинська. За часів його попередника, рідного брата, князя Ярополка згадані землі на думку дослідника входили до Володимиро-Волинської єпархії. Він справедливо стверджує, що саме за часів правління цього князя, а докладніше між в період між 1088 і 1113 роками, турівська єпархія могла мати межі, описані в грамоті “Про поставлення Турівської єпископії”. Варто нагадати, що Святополк ІІ-й володів Пинськом і прилеглою територією  і перебуваючи в 1093-1113 роках великим князем, і п’ять років перед тим, в 1088-93 роках,. Зміна меж турівської єпархії могла статися не пізніше 1135, а, скоріше за все, в часи міжусобної боротьби 1125 року. 

Великий князь Святополк Другий

Грамота про заснування турівської єпархії вписана до Києво-Печерського патерика укладеного архімандритом Йосифом Тризною (1647-1655). Її повний текст в 1965 році ввів в науковий обіг історик Ярослав Щапов: Се аз, князь великий киевскии Василии, нарицаемыи Владимер, умыслих со своею княгинею Анною и з детьми своими: с сыном Изяславом и Мьстиславом, Ярославом и Всеволодом, Борисом и Глебом, и со всеми детми, и з боляры своими третие бгомоле епископию постави(х) в Турове в лето 6513. И придах к неи городы с погосты в послушание и священие и благословение держати себе Туровскои епископии: Пинск, Новгород, Городен, Слоним, Берестеи, Волковыеск, Здитов, Небле, Степан, Дубровица, Высочко, Случеск, Копыл, Ляхов, Городок, Смедян. И поставих перваго епискупа Фому. и придах села, винограды, земли бортные, волости со всеми придатки, озера, реки, тако и в мыте, и на торгу, и на перевозах десятую неделю, десятыи пеняз и от жита десятая копа святому Спасу и святеи богородицы по всем городом, по всей епископии, занеже се урядих и уставих в первых. А кто преобидит или преступит наше управление, да будет осужден с тыми, их же отлучшна святии отцы седми соборов. Відповідно до використовуваних в той час календарних систем документ можна було б датувати за антиохійською добою як 1113 рік, старовізантійською – 1009 рік. Більшість дослідників сходиться на тому, що йдеться про найбільш поширену константинопольська добу, тобто про 1005 рік. Частина міст зі списку  такі як Волковиськ, або Дубровиця роками відзначають (концертами, конференціями, телепередачами, марками і т.п.) цю дату, як дату першої згадки. Але прийняти її погоджується лише частина дослідників.

Археолог Петро Лисенко, який досліджував і Пинськ, і Турів ставився до грамоти як до джерела, яке описує реалії початку ХІ століття, єдиний документ, яке свідчив про те, що в склад турівського князівства в тому столітті могла входити і Пинська, і Берестейська землі. Зрештою, те саме стосується часів правління Святополка ІІ. Поряд із Лисенко документ вважають аутентичним джерелом Юрій Лабинцев і Теттяна Фоміна. Хоча й з певною долею умовності, його вважають свідченням про заснування турівської єпархії історики церкви Євген Голубинський, Макарій Булгаков і Мануїл Лемешевський. Згаданий вище історик Ярослав Щапов, вважає, також вважає, що грамота створена на підставі локальної церковної традиції, хоча й дійшла у редакції XIV століття. Критерієм який дозволяє визначити верхню межу створення грамоти є відсутність згадки про гроші (празький гріш). Отже вона була написана пізніше кінця XIV століття.Одним з найбільш послідовних прихильників такого датування є автор праці “Państwo i kościół na Rusi w XI wieku” Андрій Поппе. Він вважає документ фальсифікатом. Одним з аргументів критиків є те, що в аналогічного типу грамотах Володимира не називали великим князем київським. Використання подібного титулу стало актуальним тільки тоді, коли на території київської митрополії з’явились інші великі князі – литовські. Відомий дослідник історії Пинщини Олександр Грушевський вважав, що описані в грамоті межі пов’язують її з “литовським періодом”. Він також наводить економічний аргумент. Десятини з жита, на відміну від ранніх документів, автор тексту поставив на останнє місце. Зрештою, дослідник історії турівської єпархії Костянтин Костромін на підставі аналізу переліку літописних міст приходить до висновку, що описані реалії відповідають реальності, яка існувала не пізніше 1272 року. Він також  вважає, що грамота є пізньою редакцією оригінального документа 1005 року. І береться вирішити головне протиріччя. Відповідно до традиції зафіксованої константинопольським  патріархом турівська єпархія згадується восьмою. Це суперечить тексту грамоти і дозволяє говорити про те, що вона виникла лише в другій половині ХІ століття. На думку одних дослідників порядок в якому згадані єпархії міг бути цілком спонтанний. Але ті, хто розуміє яке значення має статус різних територій в православній ієрархії навряд чи з тим тезисом можуть погодитися. Костянтин Костромін заявляє, що в 1005 році року в Турові була заснована латинська єпархія гнезненської архієпархії, що тільки в другій половині ХІ століття перейшла у київську візантійську митрополію. 

Великий князь Святополк Перший

Можливість гнезненсько-київського симбіозу викликає великі сумніви. Тому Антоній Миронович умовно прив’язує заснування турівської єпархії до 1088 року. Одним з аргументів на користь такої точки зору може бути фундаційна грамота турівської єпархії, в який загалом не згадано Святополка І і в той же час серед синів великого князя названо померлого на той час Ізяслава. Складається враження, що автор не хотів згадувати негативного історичного персонажа у зв’язку із турівською єпархією. Особливо актуальним така трактовка могла бути в часи княжіння в Турові його тезки Святополка ІІ. До таких же аргументів вдався Олексій Шахматов, коли заявив що з метою свідомого уникання зв’язків між Туровом і Святополком І між з 1095-1110 роками в часи правління Святополка ІІ був переписаний текст церковної історії про мученицьку смерть князів Бориса і Гліба. Літопис ХІІІ століття “Літописець Переяславля Суздальського” згадує, що на початку війни за спадщину князя Володимира Святополк Перший княжив в “Пиньску и в Деревехъ”. В цьому Пинськ згадано як центр князівстіва в зв’язку із подіями 1015 року: “Святополк же събра воя в деревех и в Пинску и сед в Киеве”. Оскільки в інших літописах така інформація не повторюється Дмитро Бровков припустив, що автор міг її взяти з “Анонімного сказанням”, написаного в 1070-х рр. і доповненого після 1115 року “Сказанням про чудеса” Бориса і Гліба, хоча в його датуванні дослідники дуже розходяться. Сказання було дуже популярним текстом і збереглося в 172 списках. Турів в них жодного разу не згадується. Натомість центром княжіння Святополка з 988 року названий Пинськ: “Посади убо сего оканьнааго Святопълка въ княжении Пиньскѣ, а Ярослава Новѣгородѣ, а Бориса Ростовѣ, а Глѣба Муромѣ“. Якщо одна частина дослідників вважає, що “Сказання” і “Літописець” виникли як редакції Повісті минулих літ, то інша вважає, що Іпатіївський літопис містить виправлення зроблені в кінці ХІ століття, а отже був Святополк Перший мав бути виключно пинським князем. До прикладу історик церкви Антоній Миронович в кількох працях підкреслював, що центром князівства сина князя Володимира був Пинськ. Цю позицію поділяє й Петро Хомик, який вважає, що навряд чи бискуп Рейнберг вів місіонерську діяльність в місті, князівстві, де вже існувала єпархія. Федір Климчук, автор “Нарисів давньої і середньовічної історії Пинщини” вважав, що відкидати інформацію про княжіння Святополка в Пинську, навіть якщо вона вступає в певні протиріччя, або не має безперечного підтвердження. Він запропонував рознести місця і періоди княжіння, вважаючи, що в Турові Святополк І княжив до свого повноліття, а пізніше перебрався на княжіння до Пинська. Аргументом на користь озвученої версії на думку згаданих дослідників було зруйнування міста в усті Пини поблизу села Городище, а також поява археологічних пам’яток на місці сучасного Пинська в другій половині ХІ століття. Зрештою, подібні думки щодо можливого перенесення Турова висловлював дослідник зруйнованого на початку ХІ століття городища в Юровичах археолог Олег Іов. Обидва городища несуть на собі сліди міжусобної війни спадкоємців князя Володимира. Але поки вони не здатні допомогти остаточно визначити, чи був Пинськ головною резиденцією Святополка Окаянного, чи є право вважати 988 рік датою першої писемної згадки про місто. 

Залишити відповідь