Берестейська унія. Руський Берестейський синод

Віктор Місіюк, Новини
25/09/2021, Leave a comment

Микола Іванишев був одним  з перших хто ввів у науку поняття Берестейський собор 1589 року. Але чи коректно був підібраний термін? Чи справді він відповідає статусу події?

Другий вселенський собор. Картина Сурікова

6 жовтня 1697 року король Август ІІ підтвердив права львівського братства на монастир і церкву святого Онопрія. Документ важливий тим, що він є докладною копією привілею короля Сигізмунда ІІІ від 15 жовтня 1592 року. В документі згадано про перебування в Бересті вселенського патріарха. Королівська канцелярія називає подію руським синодом. Прив’язка прикметник до міста з метою розрізнення руського Берестя од інших співзвучних місцевостей хоча й могла бути логічна, але в даному випадку не коректна. Перекладач згаданий фрагмент зрозумів так – “на їхньому руському, грецького обряду, соборі в Бересті”. Прикметник руський свідчить про те, що подія була досить масштабною, стосувалася всієї Київської митрополії. Термін собор використано ще й тому, що в регіональній традиції синодами називали не тільки зібрання, але й постійно діючі церковні органи. Важливо те, що документ писався безпосредньо після події, тоді коли традиція проведення церковних соборів в Бересті тільки утверджувалася. З нього виникає, що зібрання єпископів руської церкви скликане весленським патріархом Ієремією в Бересті не було випадковим. Його можна вважати першим з низки наступних соборів, які завершилися церковними соборами 1596 року.

Вселенський патріарх Ієремія ІІ

З огляду на значення для розуміння контексту тогочасного життя наводимо повний текст королівської грамоти і її переклад українською мовою з виділеними фрагментом, який стосується Берестейського собору.

Sigismundus Tertius Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniae, nec non regni Sueciae proximus haeres et futurus rex.
Significamus praesentibus literis nostris, quorum interest, universis et singulis. Quod cum in conventu regni generali felicis coronationis nostrae Cracoviae celebrato omnia in universum iura, privilegia, immunitates, libertates et praerogativas, tam spirituales, quam saeculares cuiuscunque status et conditionis hominum locorum quorumcunque de sententia omnium regni ordinum, approbaverimus, illasque omnes in genere et singulas in specie iureiurando super id praestito sancte et inviolabiliter servaturos promiserimus, cumque omnia pia instituta, maxime vero quae cultum Dei ter Optimi Maximi et honorem Deiparae Virginis praeseferunt, propietatis nostrae studio ultro etiam promovere et augere cupiamus, facile nos intercessione illustris et magnificorum Constantini ducis ab Ostrog, palatini Kiioviae, marschalci Volhyniae Vlodimiriaeque et Theodori Skumin palatini Novogrodensis, Grodensis et Olithensis, nostrorum capitaneorum apud nos nomine civium nostrorum Leopoliensium Ruthenorum ecclesiae ritus Graeci Assumptionis in caelos Beatissimae Mariae semper Virginis, intra muros civitatis Leopoliensis consistentis, ex praedecessoribus suis eiusdem ecclesiae fundatorum et provisorum facta, adductos esse, ut fraternitatem illorum ecclesiae eiusdem sub titulo Assumptionis Beatissimae Mariae Virginis primum per Ioachimum Magnae Antiochiae patriarcham inductam, tum vero per Eremiam Constantinopolitanum patriarchas, et primo in synodo ipsorum Ruthenica Brestensi recognitam, peractam et approbatam, iam et leges, canones, articulos, conditiones, quibus eadem fraternitas instructa et in suum ordinem descripta continetur, ad instar fraternitatis Vilnensis ritus eiusdem Graeci, quam speciali quoque nostro privilegio confirmavimus, tum et libertates, immunitates, praerogativas, instituta, decreta, iura, privilegia, ritus, possessiones, fundationes, donationes et inscriptiones quasvis, tam a serenissimis praedecessoribus nostris, quam a quopiam altero praefatae fraternitati, adeoque ipsi ecclesiae illorum suprascriptae pro ritu institutisque religionis Graecae legitime concessas, inscriptas, factas, datas et donatas continuoque usu et assidua possessione atque consuetudine hucusque retentas et observatas, nominatim vero scholae pro tractandis liberalibus artibus, tum et officinae pro excudendis libris, institutionum ad eandem ecclesiam antiquitus institutam, introductam et ante aliquot annos reformatam, prout ea omnia in suis privilegiis aliisque literis praefatae ecclesiae et fraternitati servientes continentur et descripta sunt, a suisque senioribus et provisoribus tenentur, habentur, possidentur atque exercentur non aliter, ac si hic omnia et singula in suis contentis de verbo ad verbum expressa et descripta sint, authoritate nostra regia approbare, ratificare et confirmare dignaremur, prout hisce specialibus nostris literis (iuribus publicis et privilegiis civitatis nostrae Leopoliensis et ecclesiae Catholicae Romanae nihilominus salvis per omnia manentibus) approbamus, roboramus, ratificamus et confirmamus, illaque omnia debitum robur perpetuae firmitatis obtinere atque ab omnibus et singulis teneri et observari volumus. In cuius rei fidem evidentiusque testimonium hasce manu nostra subscripsimus et sigillum regni nostri eisdem subappendi mandavimus. Datum Varsaviae in conventione regni generali, die quindecima mensis Octobris, anno Domini millesimo quingentesimo nonagesimo secundo, regni nostri anno quinto.
Sigismundus rex.
Albertus Sękowski

Підпис вселенського патріарха на громаті львівському церковному братству

Сигізмунд, Божою ласкою король (титулатура).

Повідомляємо даною нашою грамотою всім та кожному, кому це потрібно. Що під час вального сейму королівства щасливої нашої коронації, який відбувся в Кракові, ми схвалили взагалі всі права, привілеї, вільності, свободи і прерогативи як духовних, так і світських будь-якого стану і становища людей у будь-яких місцях і обіцяли під присягою, про це складеною, оберігати усі їхні і кожне (право) зокрема, свято і непорушно, а також, зважаючи на нашу побожність, бажаємо поширення і зміцнення усіх релігійних установ, особливо тих, які підносять похвалу тричі найкращому та наймогутнішому Богу і (віддають) честь Богородиці Діві; ми на клопотання ясновельможних Костянтина, князя з Острога, київського воєводи, маршалка Волині і володимирського, і Федора Скумина, новогрудського воєводи, гродненського
й олитського наших старост, з предків фундаторів і опікунів церкви грецького обряду Успіння Пречистої Діви Марії, (які) від імені наших львівських міщан – українців при тій самій церкві, що міститься в межах мурів Львова, (просили) у нас, щоби братству тієї церкви під титулом Успiння Пречистої Діви Марії, заснованому спочатку Йоакимом, патріархом Великої Антіохії, а підтвердженому Ієремією, константинопольським патріархом, і врешті на їхньому руському, грецького обряду, соборі в Бересті, визнаному, ствердженому та схваленому, а також правила, канони, статті, права, якими це братство забезпечене і які записані в його статуті на зразок віленського братства цього ж грецького обряду, що й ми нашим спеціальним привілеєм підтвердили, разом з будь-якими свободами, вільностями, гарантіями, постановами, декретами, правами, привілеями, обрядами, володіннями, фундаціями, даруваннями, записами, які були надані цьому братству як нашими найяснішими предками, так і будь-ким іншим, а особливо надані, записані, здійснені, подаровані на довічний вжиток та постійне користування і згідно зі звичаєм досі збережені і яких дотримуються, зокрема ж (привілеї) на встановлення школи, де б навчались вільних наук, і друкарні для друкування книг, яка була здавна при цій церкві встановлена і введена й кілька років тому зреформована. Ми вважали нашою королівською повагою схвалити, скріпити і підтвердити це усе, що описане і міститься у власних привілеях та інших документах згаданої церкви і братства, чим вони користуються (й) що їхні старші і провізори тримають, чим володіють і управляють, не інакше, як тільки усе разом і кожне зокрема – увесь дослівно переписаний і наведений їх зміст. І так (не порушуючи цією нашою спеціальною грамотою публічних прав і привілеїв нашого міста Львова та римо-католицької церкви, а залишаючи (їх) недоторканими), схвалюємо, скріплюємо, ратифікуємо, підтверджуємо й хочемо, щоб це все отримало силу постійної міцності і щоб усі й окремі (люди) цього дотримувалися і зберігали. Для більшого довір’я до справи та очевиднішого засвідчення ми підписали цю (грамоту) нашою рукою і наказали підвісити до неї печатку нашого королівства.
Дано у Варшаві на вальному сеймі королівства 15 жовтня, року Божого 1592, нашого панування 5 року.
Сигізмунд, король.
Альберт Сенковський 

Далі буде

Залишити відповідь