Село в якому віленська капітула перечекала найвищу хвилю Потопу

В розпал війни з Московським царством в 1654 році віленська капітула змушена була залишити Вільно і збиратись подалі від міста. Притулок каноніки знайшли не в іншому місті, і не в замку, а в селі Брашевичі Кобринського повіту Берестейського воєводства.

Такий вибір з одного боку несподіваний, бо селом знаходилось за межами віленського біскупства, на території луцького біскупства. В той же час він передбачуваний, бо воно було центром одного з найбільших костельних маєтків, який поступався хіба що володінням березовських картузів. Більше за 1,5 тисячі селян-кріпаків жили у 208 димах брашевицького маєтку.

В 1654-55 роках московські і шведські війська зайняли величезні території, один за одним окремі магнати, а то й цілі воєводства визнавали над собою владу сусідніх монархів. Цей катастрофічний час польсько-шведської війни був названий в польській історіографії Потопом. Зваживши на небезпеки, капітула вирішила продовжити свою діяльність на території Берестейського воєводства, яку контролювали вірні королю війська гетьмана Павла Сопіги.

Цілий рік засідання віленської капітули проходили в брашевицькому костелі: 3-8 лютого, 15-16 травня, 3-6 жовтня, 1656 року, 5-8 лютого 1657 року … .  

Кульмінаційною подією для брашевицьких вигнанців стало призначення після смерті Єжи Тишкевич нового біскупа. Король, який знаходився тоді у Львові, 21 квітня 1656 року поставив віленським біскупом плебана троцького і архідиякона віленського Яна Довгялу. 15 травня того ж року королівський секретар і підскарбій литовський Олександр Нарушевич приїхав з цією новиною в Брашевичі. Наступного дня, в неділю, на двері місцевого костелу було прибите оголошення, яке за старим звичаєм скликало усіх членів капітули на засідання. Акт виборів Яна Довгяли біскупом в цей день підписали князь ковельський, суфраган віленський, номінант смоленський Ієроним Сангушко, Адам Копоть, Єжи Волович, Кшиштоф Пшецлавський і Валеріан Юдицький, каноніки і прелати. Оскільки не було відомо коли новий біскуп приїде для керування справами, часовим адміністратором обрано Ієронима Сангушко. Повернути під час війни централізоване керівництво великою церковною господаркою було не простим завданням. Враховуючи цю обставину, 6 грудня 1656 року на засіданні капітули в Брашевичах прийнято рішення, роздати прелатам маєтки біскупства. Керювати ними вони мали до моменту повернення біскупа.

Пізніше, коли капітула перебралась під захист міст і замків,  духовенство віленського біскупства не забувало свою сільську латифундію. Одне з останніх зібрань капітули , перед поверненням до Вільна, відбулося 10 травня 1658 року в Брашевичах.

  • 12
    Поширили:

1 thought on “Село в якому віленська капітула перечекала найвищу хвилю Потопу”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 thought on “Село в якому віленська капітула перечекала найвищу хвилю Потопу”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *