Семінар на тему повернення природного водного балансу

Олексій, На здоров'я
08/02/2021, Leave a comment

У Національному парку Біловезька пуща в Жарківщині під егідою громадської організації «Охорона птахів Батьківщини» для обговорення питань заболочування місцевих територій зустрілися представники наукових співтовариств, зоологи, ботаніки, меліоратори, гідрологи, чиновники, екологічні активісти і місцеві жителі.

У 50-60-ті роки двадцятого століття всю територію Республіки Білорусь прорізали меліоративні канали, мета яких була осушити болотисті ділянки. Русла річок випрямляли і поглиблювали, щоб вони несли воду з територій. Це дозволяло переводити землі в сільськогосподарське користування.

Активне освоєння і осушення боліт в Біловезькій пущі почалося ще в XVII-XVIII століттях. У царській Росії цей процес став великомасштабним. У 1840 році річка Наревка була спрямлена з метою спростити сплав лісу. У 1957 році всі нелісові території пущі були віддані в користування колгоспам, що фактично призвело до знищення боліт.

Сьогодні вчені бачать необхідність зворотних дій. Річкам повертають їх первісну звивистість, що дозволяє затримати скидання води в лісових екосистемах. Колишні меліоративні канали також змінюють або перекривають дамбами. Відбувається все це для відновлення водно-болотних угідь. Поки цей процес  іде  тільки на охоронюваних природних територіях, таких як Біловезька пуща.

Через зміни клімату сьогодні випадає менше опадів. Минулі зими не були такими сніговими, а тому вода швидко йшла по випрямлення річках. Як наслідок, опускалися грунтові води. Це призводило до всихання лісів, що робило їх більш чутливими до нападу шкідників і поширенню хвороб. Причому страждали не тільки хвойні, а й листяні породи. З деяких територій Біловезькій пущі практично зник ясен.

Відновлення водного балансу, зниження сезонної амплітуди коливання рівня грунтових вод дозволить створити стабільні умови для розвитку екосистем. Це також сприятиме збереженню і розвитку біорізноманіття. Наприклад, сформуються сприятливі умови для гніздування очеретянки. Цей вид в світі знаходиться на межі зникнення, причому більше половини всієї популяції гніздиться в Республіці Білорусі.

Перші проекти по заболочування в пущі стартували в 2006 році. Почали відновлювати водний баланс з болота Дике. На конференції в Жарковщіне старший науковий співробітник інституту експериментальної ботаніки НАН Білорусі, кандидат біологічних наук Наталія Зеленкевич представила колективну монографію «Рамсарська території Білорусі. Болото Дике». Безкоштовно завантажити її можна тут . У книзі зібрано багато цікавої інформації: від фізико-географічних характеристик болота Дике до опису біологічного різноманіття та історико-культурної спадщини цих місць.

Починаючи з 2013 року відновлення екосистем водно-болотних угідь в рамках спільного проекту здійснюється Національним парком «Біловезька пуща», громадською організацією «Охорона птахів Батьківщини» і Франкфуртським зоологічним суспільством.

Вже були проведені роботи по відновленню боліт Дикий нікор і Попелево, заболочені малі струмки, такі як Борушичі, Плянти, повернули в старе русло річку Соломенку. В 2021 почнеться повторне заболочування меліоративного каналу Жарківщина. А в наступному році планується розпочати роботи по поверненню в старе русло річки Наревка, що дозволить створити умови для оновлення природничих меандров, тобто плавних вигинів русла.

Відновлення водно-болотних угідь процес непростий. Важливо не тільки стабілізувати водний режим, створити умови для того, щоб вода не йшла, але і постаратися зупинити заростання територій деревами та кущами. Адже для розвитку біорізноманіття особливо цінні відкриті болота. На це звернув увагу заступник директора з наукової роботи інституту експериментальної ботаніки НАН Білорусі, кандидат біологічних наук Дмитро Груммо.

Якщо для природоохоронних територій немає нічого важливішого відновлення екосистем, то для сільського господарства ключову роль грають обсяги врожаю. Тому заболочування це не тільки технічний, але і дипломатичний процес, який передбачає, наприклад, створення спеціальних буферних зон між водно-болотними угіддями і колгоспними ланами. Про історію і нюанси цього непростої діалогу на конференції розповів координатор програми по Білорусі Франфуртської зоологічного товариства, фахівець громадської організації «Охорони птахів Батьківщини» Віктор Фенчук. План по заболочування мережі меліоративних каналів «Жарківщина» представив головний інженер проектів  «Поліссягіпроводгосп» Сергій Рибчинський. Очікується, що технічні рішення дозволять не тільки відновити екологію відкритих низинних боліт, але і зупинити поширення інвазивних видів. Таких, як золотарник канадський.

На початку 1960-х площа боліт становила 2560.5 тисяч гектар і вони займали 12.3% всієї країни, то сьогодні білоруська мережу «Рамсарських територій» охоплює 778.95 тисяч гектар або 3.7% від загальної площі республіки. Більшість з них (96%) знаходиться в природоохоронних зонах – в заказниках республіканського значення.

 

За матеріалом Зелений портал

Залишити відповідь