Серце переповнене любов’ю

Дмитьор Кульбеда – видатна, яскрава постать українського життя Берестейщини ХХІ століття. Цей представник «покоління молодих» увібрав дух своєї доби, в якій є свої недоліки, але й несумнівні переваги, які несе з собою прогрес. І перше, що в ньому вражає – індивідуальність в якій органічно поєднались його Я і його Коріння.

В школі «Дімка» зацікавився інтернет-дискусіями на тему культури рідного краю. Через свій дисциплінований розум він, добравшись істини, був не схильний вести порожні розмови. Дискусії на інтернет-форумах з тими, кого прийнято назвати інформаційними «тролями», він припинив у шкільні роки і більше форумами не цікавився. У пізнанні нового не тільки не зупиняється, але навпаки цілий час відкриває нові горизонти. Сам не важився на наукові дослідження культурної спадщини, але сприяв їм як міг, високо цінуючи досягнення таким мовознавців як Федір Климчук, Григорій Аркушин, Михал Вашичек, Іван Лучиць-Федорець. В чому переконаний, так в тому, що освічена людина, чим би не займалася, повинна мати ґрунтовні знання про власну культуру. Його постійно можна побачити на літературних вечорах, художніх виставках, днях писемності, презентаціях книг. Він виривається з повсякденних клопотів, для того, щоб побути з земляками на колядному вечорі, чи прочитати публічно вірш «Найясніший королю», або врятувати рукописи поета Бориса Єпішко, упорядкувати могилу письменника Олекси Стороженко. За короткий час його особистість викристалізовується так, що увібране з дитинства знання, робить Дмитьора цікавим співрозмовником, який здатен розкриватися до безкінечності через свій край і рід від забавних деталей до загальнолюдських тем. З родинних реліквій витягає старі документи, аусвайси, в яких проставлена українська національність предків – ось вам, земляки один з фактів: «думайте гадайте…». Данина традиції у учасників Світового конгресу української молоді в криві. Тож і Дмитьор закоханий у вишиванку. Хоче мати сорочку вишиту руками коханої, а поки такої нема може наложити зроблену руками майстрині. Закоханий у народну пісню, сам проникливо співає і любить знавців давнього мелосу.

Особлива тема – мова. Своя, власна, родинна традиція перш за все знаходить вихід у ліричних юнацьких віршах, написаних говіркою, які в пилу першого кохання він з часом знищить. Далій починається заглиблення у мотольську лексику. Дмитьор береться за написання мотольського словника. Праця гідна багаторічних зусиль авторського колективу, але вона дозволяє зробити колумбівське відкриття багатства власної мови, її повноправності і своєрідної досконалості. Зрештою, брак гідності, або відчуття неповноцінності власної культури абсолютно непритаманне волелюбним мотолянам. Невеликий тілом, але великий духом Мотоляниця цілком природньо вважає, без зайвої іронії чи зазіхання на багатства усього світу: «Мотоль – ліпше місце на світі». Через нього розкривається, переказаний вустами предків, секрет місцевої натури, кмітливості і активності: «Мотольці такі люди – все на світі знають, все на світі вміють». Перекладами цікавої інформації на рідну мову він прикрашає регіональний інформаційний сайт ПроСВІТ. На сторінках білорусько-українського альманаху публікує переклад промови, не більше не менше, Президента Білорусі! А висновок з цього має особисте значення і є наукою для других: вона, наша мова, повноцінна і рівна з рештою мов світу може виразити любу думку, і сучасну, і складну. На додаток опановує українську медичну термінологію. В регіональних умовах вона незатребувана, бо прості земляки з нею майже не стикались, а професіоналів зобов’язує російська термінологію. Тим не менше освіченому берестейському лікарю личить її знати! А він саме такий. Звичайно, вільно володіє російською і білоруською. Добре опанував німецьку. А потрапив до університету, то достатньо добре оволодів англійською.

Дмитьор одкриває для себе принцип розумного розміркування своїх сил: попрацював – одпочни, зроби перерву на короткий, здоровий обідній сон. Набиратися здоров’я доброю їжею, багатою природою і рухом. А вже як трапиться біда рятуватися медикаментами і скальпелем. Любить спорт, ту приємну втому фізичної праці і азарт в осягненні результатів. Уболіває за гру професійних футболістів, знаходить можливість самому потренуватися в командному володінні м’ячом на полі. З школи кохає туристичні мандрівки, які поєднують фізичні випробування і природну красу. Виправляється на Карпати, Кавказ, Скандинавія … і, звичайно, по шляхах-дорогах рідної сторони. Пішки, на лижах, на велосипеді, на човні, з парашутом. Одна з любих серцю покупок – велосипед і зручні прилади для їзди.


 Любить посміятися над невдачами чи слабиною, бо жарт в житті посприяє, а злоба любу справу задушить. З дівчатами майстерно фліртує не переходячи меж пристойності. А як в комусь з них помітить привабливу рису характеру, то обов’язково при нагоді обдарує квіткою.

Такий хлопець завжди привертає увагу дівчат і мам, які приміряли до нього образ доброго зятя. При цьому внутрішня сентиментальна юнацька непевність у готовності створити належні умови своїй обраниці, небажання хоч тінню невідповідальності її образити, не дають йому запросити когось з красунь до вінцю.

Через себе пропускає безліч професійних текстів. Читання науково-популярної літератури загалом його пасія. Якісна художня книга також постійний об’єкт зацікавлення. При тому, заглиблення у літературу не позбавляє легкості, не фруструє, навпаки додає крил. З сучасних авторів полюбляє Сергія Жадана.

Дмитьор з породи відповідальних людей, якім інші повністю готові довіритись, бо впевнені у рішучості і спроможності добиватись поставленої мети. Бо найбільша перемога – перемога над собою. Добився досконалості в умінні контролювати свої страхи, таких як страх висоти, стихії … . Рятувальник не може дозволити собі втрачати час, бути непевний, приймати безвідповідальне рішення. Поряд з ним легко йти поруч в одному напрямку. Як оті палаючі поліна у печі: хай хоч і окремі, і загорілись в різний час, але гріють разом добре. Дмитьор Кульбеда освітив своїм життям світ, обігрів своїми обіймами кого зміг, прияв тим, хто у біді. Готовий допомагати іншому, сам він на допомогу не сподівався. Самостійність та самодостатність багато у чому дозволили йому бути серед перших. Першопроходець за характером він ставить перед собою нелегкі завдання. Серед фото, які він помістив на своїй сторінці в Інтернеті, промовистий напис на одному з барановицьких гаражів: «Життя за надто коротке, щоби стояти». В сторонніх очах хірург має бути саме таким. Таким личить бути Людині. Усього не виказати, але цього достатньо, щоб зрозуміти, що Дмитьор Кульбеда – орієнтир для сучасної молоді. Пощастили том, хто з знайомий з його життєвими принципами. Це знайомство дозволяє й самому ставати кращим.

Зубріння предметів не робить молодого хірурга заучкою, заблукалим у лабіринтах власної особистості чи глибинних дослідницьких проблемах. Навпаки, беконівська сила знання саме й потрібна для вирішення буденних практичних проблем. Впасти у декадентські настрої не дає постійна завантаженість працею і полягання на свої сили. Добре розуміє, що праця над собою, і тільки праця над собою гартує особистість. Роками Дмитьор надає первісну швидку допомогу. Бачить весь спектр проблем з якими стикаються люди, робить одну з «чорнових» лікарських праць, так необхідну кожному у кризовій ситуації. А поза тим, працює над своєю спеціалізацією. Захоплено годинами вбирає кожен позитивний досвід, вистоює на операціях, асистує, хоча руки просяться робити самому. Його кредо – без усякої понуки здобувати знання і не зупинятись. Єдине чого бракує на цьому шляху – часу на усі ті добрі справи, які належить зробити родини, друзям, землякам.

Нажаль, ніколи не доводилось розпитати, чому професійний вибір Дмитьора пав на медицину. Пам’ятаю, як тішився він, коли на хрестинах його маленька, «обираючи долю», хресниця потяглася до іграшкового набору доктора. Цей вибір ніколи не йшов у розріз з громадською позицією. Добре відомо, що лікарі традиційно належать до національної еліти. Тому то й в бібліотечці студента медуніверситета знайшлося почесне місце книзі видатного земляка, голови «Просвіти на Поліссі», посла польського сейму, доктора Василя Дмитріюка. Професію ж кардіохірурга він обрав, мусить, тому, що сам мав серце переповнене любов’ю.
                                                …
Громом серед ясного неба стала новина про те, що Дмитьор Кульбеда загинув в нещасному випадку.
                                                …
Коли людина покидає світ, то не кожній повертається  від людей стільки любові, скільки її було у сонячний вересневий день в Рудську, де ми розлучалися з дорогим братом, другом, товаришем.

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Схожі повідомлення

4 thoughts on “Серце переповнене любов’ю

  1. Віктор Місіюк

    Текст писаний німим голосом і сухими сльозами

  2. То такий чоловік, що і той світ розвеселить!

  3. і я всі ці дні — що згану, то плачу… Дякую, друже Вікторе, написав ти правдиве, глубоко заглянув…

  4. Втрата добрих людей це трагедія! Вічна Дмитру пам’ять.

Leave a Comment