Скарби народної мудрості з околиці Цуманської пущі

Декан факультету філології та журналістики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Юрій Громик розповів про те, що працює над виданням про рідну говірку села Липне, яке на східній окраїні Цуманської пущі.

Більшість матеріалу автор записав од рідної бабусі Мотрони: Перечитую записані від неї тексти пісень (а їх сотні!), перебираю, як перлини, наші специфічні липенські слова, які найперше від бабусі ж таки чув і фіксував, – світлий сум і вдячність приходять…”. 

Фрагменти з майбутньої книги відомий діалектолог вирішив опублікувати на своїй сторінці в fb. Вибір пав на паремії – стійкі фразеологічні одиниці  малих  жанрів фольклорної прози: “Ото дійшли руки до впорядкування прислів’їв і приказок. Зовсім дещицю («зусьом ниґу», сказала б бабуся) з того вирішив оприлюднити“. 

Аби руки, то знайдеться муки. 
Бог родить на всякого долю. 
Було б сказано – забуться не довго. 
В дитяти пальчик заболить, а в матері – серце. 
В своїй халупці добре й дупці. 
Вбери й пенька, то буде за Зенька. 
Годуй, мати, сина, то прибуде сила. 
Добрий борщик, да маленький горщик. 
Жаль ваги не має. 
Женяться не на рік, а на цілий вік. 
Жінка не черевик – з ноги не скинеш. 
З мудрим поведешся – розуму наберешся, а з дурним – і той згубиш. 
Коли не вмирать, то день пропадає. 
Куди кінь з копитом, туди й жаба з хвостом. 
Легко впасти – важко встать. 
Люде не татари – не дадуть пропасти. 
Мати вмре – батько сліпне. 
На віку, як на довгій нивці. 
Не будь паламарем у чужій церкві. 
Не вчи вченого їсти хліба печеного. 
Не вродися красний, а щасний. 
Нема гіршей кари, як нема свей пари. 
Одне не загоїться – друге настроїться. 
Однієї біди не треба, а скільки є. 
Осіннє сонце як мачушине серце: хоч і світить, то не гріє. 
Поїли, як пани, а покидали, як свині. 
Пошли дурного по смерть, то хоч наживешся. 
Своє як не заплаче, то хоч скривиться. 
Своя симражка ніколи не важка. 
Син мій, а розум в його свій. 
У людей повна піч – і горить, а мене одне поліно – і не хоче. 
Чоловік що ступив, то згрішив. 
Як бідний плаче, то ніхто не бачить; як багатий скривиться, то всенький мир дивиться. 
Як не нагріє дух, то не нагріє й кожух. 
Як нема щастя на молоці, то не буде й на сироватці. 
Як сам продаси, то і з батьком не купиш. 
Як умер біднячок, то прийшов п’яний дядок; як умер багатир, то зійшовся всенький мир. 
Як хто хоче, так по своєму батькові й плаче. 
Яка матуся, така й доцюся.

Пан Юрій звернув увагу перш за все на сенс висловів та підібрані для їх формулювання слова. А ось іншими мовними особливостями, з метою популяризації, вирішив пожертвувати:

Правда, специфічні фонетичні і граматичні риси нашої говірки майже не передаватиму. Хай легше читається“. 

Зміст од того не постраждав. Глибина народної мудрості представлена в усій своїй красі. Ось тільки, як казав Еріх Марія Ремарк, “тільки дрібниці все пояснюють”, тож сподіваємось, що у паперовому виданні говіркові тексти будуть представлені в аутентичному звучанні. 

  • 20
    Поширили:

2 thoughts on “Скарби народної мудрості з околиці Цуманської пущі”

  1. Віктор Місіюк сказав:

    Чекаємо з нетерпінням книгу!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 thoughts on “Скарби народної мудрості з околиці Цуманської пущі”

  1. Віктор Місіюк сказав:

    Чекаємо з нетерпінням книгу!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *