Скарб берестейського судді. Дім, який всі знають.

Такі зайняття, як праця детектива, складання пазлів чи порпання в чужих речах, основані на здатності людського розуму відтворювати загальний образ по окремих деталях. Завдяки тому, що культура має голограмний характер з розпорошених артефактів можна реконструювати духовний світ причетної до них людини. Речі і їх господар тісно пов’язані. В них він розкривається і як особистість, і як представник певного типу культури, тобто представник певного етносу, релігії, доби, економічного укладу, соціальної та професійної групи. 

Якщо ви не цураєтесь пристрасті знайомства з внутрішнім світом людини, запрошую познайомитись з хатнім скарбом берестейського земського судді Михайла Жиллока.

Інформація про майно берестейського судді з’явилась в газеті Литовський кур’єр.  26 квітня 1802 року на її сторінках вперше було опубліковане прохання повідомити за добру нагороду про долю зниклих речей, яке було передруковане  30 квітня і 3 травня. Не діждавшись ніякої реакції, суддя опублікував у двох номерах за 10 травня і 14 травня нове оголошення, в якому детальніше описав що саме втратив і назвав суму, яку готовий заплатити за інформацію про них. Воно було передруковане в тій же газеті 21 травня, 28 травня, 4 червня і 7 червня. З тексту оголошень можна приблизно зрозуміти, що трапилося з власністю судді і де вона раніше знаходилась.

Речі пропали 24 квітня на тракті з Вільно до Ліди між поштовими станціями Шальчининкай і Вороново. Власник припускав, що сталося це в околиці першої з них. Скоріше за все, багаж зник в дорозі, або при переносі до карети. Він міг загубитися, або, що дуже імовірно, був вкрадений. 

Зрозуміло, що в першу чергу шукати речі варто було там, де вони зникли. Серед тих, кому можна було повідомити про долю пропажі суддя згадав економа шальчинінкайського двору Пшегалінського. Ті, хто міг щось знати, могли також зголоситися до власників камениці Нісковського на вулиці Савич 98 (сучасна Savičiaus gatvę) в Вільно, в яких, судячи з усього, зупинявся суддя, і які добре знали про те, що трапилося.

Widok na ulicę Sawicz od strony Ratusza Fot. Justyna GiedrojćЗвичайно, звернутись можна було й до самого судді, якій на той час вже був в Бересті. Оскільки жодної берестейської адреси ні в першому, ні в другому оголошенні не написано, це мала бути настільки відома в місті особа, що кожен знав де її шукати.

Далі буде …

 

  • 8
    Поширили:

2 thoughts on “Скарб берестейського судді. Дім, який всі знають.”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 thoughts on “Скарб берестейського судді. Дім, який всі знають.”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *