Слід покынуты трывалый

ПроСВІТ, Новини
10/01/2021, Leave a comment

Новий вірш Олексія Диковицького присвячений темі земних і небесних слідів людського життя. Кожен рух души покидає свій слід в людських справах. Кожен з них як камінець, який використовували на суді давні греки, чорний чи білий. Як в мозаїці з маленьких вчинків, які виявляють спрямованість душі, складаються вимальовується велика картина. Результатом внутрішнього вибору може стати і жахлива пекельна гидота, і захоплююча райська краса. “Який Сава, така й слава!” Зло може мати велетенські розміри, духовну порожнину можна обставити бутафорськими прикрасами, але змінити їх оцінку в очах людей і перед лицем Божим неможливо. Добра ж слава в віках не старіє.


Хата в сэлі, яку сам поставыв, зброя господарска,
Транзістор “Океан”, брытва шчэ польска, “опаска”,
Другых парэ мелочэй,
І добра пам’ять людэй –
От шчо осталоса по мойому діду.
Хата в городі, яку купыв йому батько, косылка на бэнзіні,
Грошы на похованне, куртка і буты зымнійі,
Парэ шчэ добрых кепок,
На документах скрэпкы –
От шчо сталоаса по мойому батьку.
А по мні (як бы гэто було важнэ), по мні шчо?
Шчэ буты, курткы, докумэнты, плюс дыскув i кныжок мэшок.
І плюс одна, загранычна хата…
Алэ й гэто, чого вартэ?
Нычого, по-правді, по мні нэ останэтса,
Хыба шчо можэ на сэрвэрах дэ з вічною пам’яттю,
Ніхто віршы якы выпадково выгуглыть?
О! Знайшов ратунок ты, ныкчымный, вырулыв!
Нэ поможуть тобі ныякыйі інтэрнэты,
Слід покынуты трывалый на гэтуй планэті!
Нэ поможуть грошы (якых і так ныма! Тут трэба добра копійка!),
Ну коб яку хоть малэньку (так, малэньку – чорт шэпчэ) алійку,
Чы оньжэ вулычку (малэнечку – чорт шэпчэ) в Пыньску назвалы,
Чы коб добрэ місцэ (чорт шэпчэ) на портрэтік в музеі далы.
“Вулыца А. Дыковыцького… Цікаво, кым гэто був вун?
Як? Ыць-кого? А яка тобі разныца! Някый був старый пэрдун!”

Залишити відповідь